Словник української мови

ЗАБОРОНУВАТИ, ую, уєш і рідко ЗАБОРОНИТИ, оню, опиш, док., перех., с. г. Розпушити ґрунт бороною; заволочити. Данько, заборонувавши перед посівом ріллю, почав тепер волочити ниву вдруге, зароблюючи в землю посіяне зерно (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 34);
//  Боронуючи, покрити землею посіяне насіння. Найняв [Чіпка] плуг, волів, зорав поле, засіяв, заборонив (Панас Мирний, I, 1949, 163).