ЗАБОРОНУВАТИ, ую, уєш і рідко ЗАБОРОНИТИ,
оню, опиш, док., перех., с. г. Розпушити ґрунт
бороною; заволочити. Данько, заборонувавши перед посівом
ріллю, почав тепер волочити ниву вдруге, зароблюючи
в землю посіяне зерно (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 34);
//
Боронуючи, покрити землею посіяне насіння. Найняв
[Чіпка] плуг, волів, зорав поле, засіяв, заборонив
(Панас Мирний, I, 1949, 163).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 27.