ЗАБРАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБРАКУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех. Визнавати непридатним, невідповідним певним вимогам, незадовільним. Ані одної штуки [худоби].., що вони доставили до ваги, не забракували їм купці (Іван Франко, VIII, 1952, 363); Вона промовчала про те, що їй геолог приніс власного вірша до стінгазети, який вона змушена була забракувати (Юрій Яновський, II, 1954, 95).