в означеннях
Тлумачення, значення слова «забрідати»:

ЗАБРІДА́ТИ, аю, аєш і ЗАБРО́ДИТИ, джу, диш, недок., ЗАБРЕСТИ́, еду, едеш; мин. ч. забрів, забрела, ло; док.

1. Бродячи або бредучи, заходити куди-небудь. Весною, коли спадає вода, забродить туди пастися худоба (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 47); Коли не забредеш к Мірошнику бувало, У його є і хліб, і сіль, і сало (Євген Гребінка, I, 1957, 69); — Я його бачила, — розказує. — Була я у гаях і забрела дуже далеко, аж туди к чужосільським левадам (Марко Вовчок, I, 1955, 196); До півночі колотився, товкся по місту, як Марко по пеклу, забрів до Максима і Голди (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 115).
Забрести в голову — з'явитися в думках. — За ці гроші ми не тільки дві ферми збудуємо, а ще й пекарню, — Пекарню? — схопився від несподіванки Сагайдак і заходив по кімнаті. — Що це тобі забрело в голову? (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 391).

2. Заходити, залізати у воду, іти вбрід. Забродить [Оксана] по кісточки в чисто-прозору воду (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 164); Хлопчик хлюпостався у воді і не звертав уваги на діда, аж поки дід не забрів у воду і не витяг його на берег (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 51).

3. тільки док. Піти у воді (під час ловлі риби неводом, волоком і т. ін.). Наймити забрели попід берегом і витягли повний волок баговиння, карасів, линів, раків та жаб (Нечуй-Левицький, I, 1956, 416).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 28.

Коментарі (0)