ЗАБРО́ДЧИК, а, чол., заст., розм. Рибалка, який ловить рибу неводом, волоком і т. ін. Починалась тепла, тиха осінь. Забродчики попрочищали єрики, повикидали пісок і почали ловити кефаль (Нечуй-Левицький, II, 1956, 239).
ЗАБРО́ДЧИК, а, чол., заст., розм. Рибалка, який ловить рибу неводом, волоком і т. ін. Починалась тепла, тиха осінь. Забродчики попрочищали єрики, повикидали пісок і почали ловити кефаль (Нечуй-Левицький, II, 1956, 239).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 29.