в означеннях
Тлумачення, значення слова «забучавілий»:

ЗАБУЧА́ВІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до забучавіти. Рудий.. застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складали його мізерну одіж (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 138); Тато кинули на гній залізні вилка, витерли повагом об штани брудні, забучавілі руки (Яків Качура, II, 1958, 46).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 34.

Коментарі (0)