в означеннях
Тлумачення, значення слова «забурчати»:

ЗАБУРЧАТИ, чу, чиш, док., розм. Почати бурчати; обізватися бурчанням. — Отак завжди. Вип'є та й лізе межи очі! — сердито забурчав Василь (Панас Мирний, IV, 1955, 147); По кутках заворушились і забурчали розбуркані пасажири (Степан Васильченко, I, 1959, 357);  * Образно. Мотори забурчали глухіше (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 304);
//  безос. Почувся солодкий запах теплої паляниці, аж спазмами горло звело, а в животі забурчало (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 164).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 33.

Коментарі (0)