ЗАБУ́ТОК, тка, чол., заст. Залишок; пам'ятка. [Співець:] Він об зруйнований жертовник вдарив сю арфу й кинув строщену додолу. І так вона лежала довго, довго, аж поки я.. віднайшов святий забуток сей співців преславних (Леся Українка, II, 1951, 154).
ЗАБУ́ТОК, тка, чол., заст. Залишок; пам'ятка. [Співець:] Він об зруйнований жертовник вдарив сю арфу й кинув строщену додолу. І так вона лежала довго, довго, аж поки я.. віднайшов святий забуток сей співців преславних (Леся Українка, II, 1951, 154).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 33.