ЗАБИРАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗАБРАТИСЯ, беруся, берешся, док.
1. Залазити куди-небудь (нагору,
всередину і т. ін.). Втомившись, вони [діти] забирались
на біле (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 312); Така глибока
втома.. Хотілося б у лісі десь Забратися в пожовклий
лист І звіром до весни проспати (Олександр Олесь, Вибр., 1958,
343); Колись унук, забравшись на коліна Дідусеві, ..Між
сивиною знайде в нього шрам (Максим Рильський, I, 1956, 260);
// Проникати куди-небудь (про світло, вітер і т. ін.).
Сонечко вже зійшло.. і забиралось у всі куточки (Марко Вовчок,
I, 1955, 303); Крижаними голками вітер колов обличчя,
забирався крізь одежу до тіла (Панас Кочура, Золота грамота,
1960, 395);
// Потай заходити, проникати
куди-небудь. — А що як, викравшись помалу, Забратися в
Рутульський стан? — Шептав Низ в ухо Евріалу: — То
каші наварили б там (Іван Котляревський, I, 1952, 221); Хтось до
саду забрався і трусить яблуню (Анатолій Шиян, Баланда, 1957,
183);
// Заходити, заїжджати куди-небудь далеко;
опинятися десь. Вони йшли далі і далі, забирались в
холодний і непривітний глиб верховинних лісів (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 347); — То по своїм ділам? — знову допитується
Книш, не второпавши, чого се Рубець у губернію
забрався (Панас Мирний, III, 1954, 266);
// Перебиратися,
переїжджати куди-небудь. Умовились, що завтра Мотря
прийде на розглядини до Семена, а потому й зовсім
забереться до нього (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 47); [Лукаш:] Якщо я
тут маю питати, хто до мене сміє ходити, а хто ні, то
ліпше сам я знов з лісу заберуся на село (Леся Українка, III,
1952, 238).
Забиратися (забратися) вгору (на височінь і т. ін.) —
підніматися дуже високо. Забирається [лебідь] на
страшенну височінь — ледве мріє... (Олесь Гончар, III, 1959, 179).
2. розм. Відходити, від'їжджати звідкись, куди-небудь. [Гантін:] Це ти на здогад, щоб я забирався з хати? (Леся Українка, III, 1952, 717); — Ти ще на мене наговори будеш писати? Так забирайся зараз же із ділянки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 236); Соцький наказав, щоб усі забиралися з кріпості, бо надходить вечір (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 27); Ще сеї самої ночі всі Слони забралися з сього місця (Іван Франко, IV, 1950, 102).
3. до чого, розм. Братися за яку-небудь справу,
приступати до чого-небудь. Часом він забирався до писання
церковних книжок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 330); Поволі й
ліниво забирався він до роботи (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 77);
Мати замовкла, стала лагодити обід для батька. Тарас
також забрався до їди (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 38);
// з
інфін., рідко. Починати щось робити. Наймит
нагодував худобу й забрався чистити стайню (Антін Крушельницький,
Буденний хліб.., 1960, 46).
♦ Забирається на тепло (холод і т. ін.) — починає
тепліти (холодніти і т. ін.).
4. розм. Братися (руками). Нуте, козаки, у скоки,
Заберімося під боки (Українські народні думи.., 1955, 105).
Забратися за руки — взяти за руки один одного.
Подруги раді, забравшись за руки, не пішли — побігли
з двору (Панас Мирний, III, 1954, 34).
5. тільки недок. Пас. до забирати 1—4. Вода забирається з річки потужними насосами (Наука і життя, 2, 1957, 5).