в означеннях
Тлумачення, значення слова «зачаровувати»:
Рими України: словник рим

ЗАЧАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЧАРУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех.

1. заст. За народним повір'ям, діяти на кого-, що-небудь чарами, ворожбитством; заворожувати, перетворювати в когось, у щось. [Мар'яна:] Слухай, любий чарівниченьку, научи ж мене чарувати, тоді я тебе так зачарую, що ніколи не покинеш мене! (Степан Васильченко, III, 1960, 35); Думи — неначе дрібки веселки, що її я в леті досягала і бажала зачарувати в слово! (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 275).

2. Справляючи надзвичайно приємне враження, захоплювати, підкоряти своєму впливові. Є люди, які з першого погляду зачаровують.. До таких людей належав Янка Купала (Максим Рильський, III, 1956, 392); Ваші [П. Мирного] твори мали великий вплив на мене: опріч величезного літературного хисту, який зразу зачарував мене, я бачив в них широкий та вільний розмах думки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 198); Пісня зачарувала всіх (Юрій Збанацький, Між .. людьми, 1955, 14);
//  Приваблюючи чим-небудь, викликати почуття кохання; полонити. [Петро:] Я вже не знаю, чи [Прісьчина] врода красна, чи норов веселий, чи серце ласкаве та добре, — мабуть усе це разом на мене такий мало вплив, мене закрутило, зачарувало. Я її, Грицьку, полюбив... (Панас Мирний, V, 1955, 183); Улан її [Ольгу] зачарував, Улан скорив її красою... (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 169); Тут і познайомився [Боровий] із студенткою художнього інституту, яка буквально з першого погляду зачарувала його (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 17).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 400.

Коментарі (0)