ЗАЧІПАТИ, аю, аєш, недок., ЗАЧЕПИТИ, еплю, епиш; мн. зачеплять; док., перех., чим і без додатка.
1. Торкатися, доторкуватися до кого-, чого-небудь,
штовхати когось, щось під час руху. Голі лікті
дрижали, ворушились, зачіпали один другого. Білі й чорні руки
бігали по тісті, виробляли шишки, викачували,
розкачували довгі качалочки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 73);
Автомобіль щільно під'їздить до солдата, майже зачіпаючи
його крилом (Юрій Яновський, IV, 1959, 169); Вони [втікачі]
сиділи нерухомо, карячки, боячись поворухнутись та
зачепити шамкий комиш (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 348);
Силантьев хутко встав. Він зачепив рукою шнур від
настільної лампи, і світло враз погасло (Олесь Донченко, II, 1956,
194); * Образно. І розказать того не зможу я ніколи,
Як серце крилами нам зачіпає птах (Максим Рильський, II,
1946, 163);
// Ненароком або навмисне ударяти, бити
кого-небудь, завдавати шкоди. Параска вернулася з
ломакою в руках. Люта — вона кинулась на сина і
зачепила раз по плечі (Панас Мирний, IV, 1955, 116); Я помітив,
що сорочка в неї [Марійки] у цім місці була розідрана,
а крізь пальці руки, що лежала на плечі, виступила кров.
Значить, бугай встиг-таки зачепити її (Ігор Муратов, Буковинська
повість, 1959, 12);
// безос. [Чіш] Ми скрізь її шукали,
Палац горів... Замкнув її той кат... І вже з пожежі
ледве врятували — Та, мабуть, пізно. Сволоком якимсь
По голові небогу зачепило (Іван Кочерга, II, 1956, 580);
// Ранити
(про стрілу, кулю і т. ін.). Був [шахтар] тяжко
поранений: фашистська куля, пробивши партійний квиток,
зачепила серце (Олесь Донченко, VI, 1957, 628);
// безос. Знову
тупіт — Юхим і на цей раз теж націливсь і стрельнув
знов добре, аж підплигнув кінь і став цапа, мабуть,
у коня влучив. А козака на ньому не зачепило (Андрій Головко,
II, 1957, 355);
// Торкаючись чого-небудь, виводити із
етапу спокою. Утихла [нога] і сливе не болить, як не
зачіпати (Леся Українка, V, 1956, 185).
♦ Мухи не зачіпати (не зачепити) [мізинцем];
Пальцем не зачіпати (не зачепити) кого — не завдавати
нікому ні найменшої шкоди, неприємності, образи. За
свій вік я навіть мухи не зачепив мізинцем (Віталій Логвиненко, Давні
рани. 1961, 28); Я б нікого й пальцем не зачепила, аби
мене ніхто не зачіпав (Нечуй-Левицький, II, 1956, 14).
2. перен. Втручаючись у чиє-небудь життя, завдавати
неприємності, кривдити. То так він і жив собі й добре
йому велося все: він нікого не зачіпав і його ніхто не займав
(Марко Вовчок, I, 1955, 310); Дочки якого-небудь Авраменка
або Киселя, — він назвав імення відомих сільських
дукарів, — я не зачеплю. А це — голоштанники. Куди воно
там буде жалітися! (Степан Васильченко, IV, 1960, 27); Його боялися
і ненавиділи. Але він мав великі зв'язки, і його ніхто не
наважувався зачепити (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 12).
Зачіпати (зачепити) інтереси кого — завдавати шкоди
чиїм-небудь інтересам. Весела [Лена], більш по
молодості, ніж по темпераменту, поверховна у всьому, крім
того, що зачіпає близько її інтереси (Леся Українка, III,
1952, 718); Відомий вислів говорить, що коли б
геометричні аксіоми зачіпали інтереси людей, то вони напевно
спростовувалися б (Ленін, 15, 1949, 17).
3. перен. Захоплювати що-небудь, поширюватися
на щось. Насамперед він [Ч. Дарвін] доводить, що
живим організмам притаманна спадкова мінливість, яка
зачіпає всі їхні ознаки і властивості (Наука і життя, 1, 1959,
43); Післявоєнна реконструкція міста зачепила й цю
околицю (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 98); [Платон
Гаврилович (дивиться на небо):] А мені здається, що
не буде [дощу]. Отак погримить-погримить та й мине.
Хіба, може, краєчком зачепить (Степан Васильченко, III, 1960, 138);
// Поширюючись на що-небудь, завдавати якоїсь шкоди,
впливати негативно. Недавно дістав я з цензури свій
збірник. Тяжко покалічила його цензура, багато зовсім
викинула, та Ваших «Гастролів», хвалити бога, не
зачепила (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 261).
4. перен. Звертати увагу на що-небудь, спрямовувати думку до чогось у розмові, якомусь викладі і т. ін. Молоді хлопці почали зачіпати усякі питання (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 76); Я використав [для написання твору] обговорення читачами ..нарису, що зачіпає одну з цікавих комсомольських проблем (Олесь Донченко, VI, 1957, 584); Іван Семенович зрозумів, що своїми настійливими запитаннями зачепив неприємні, а може, навіть болючі спогади [Малахова] (Вадим Собко, Справа.., 1959, 31).
5. перен. Звертатися до кого-небудь, намагаючись
поговорити. Максим думав, як би зачепити зятя, як би
зняти з ним розмову (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 36); Був [Дмитро]
похмурий, мовчазний. Нічого не розповідав і нікого ні
про що не розпитував. Та ми, правду кажучи, не дуже
й зачіпали його своїми розмовами та запитаннями
(Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 98);
// Заговорювати до
кого-небудь, залицяючись, жартуючи. Нащо мене зачіпаєш,
Коли собі іншу маєш? (Павло Чубинський, V, 1874, 200); Дівчата
стояли, дивилися, інші пересміхувались, інші стояли смутні.
Були й такі, що самі зачіпали хлопців жартами та
приспівували їм (Леся Українка, III, 1952, 564); Яке це щастя,
що в таку хвилину Іде сама, ніяких друзів збоку! Але
яку, яку знайти причину, Щоб якось зачепити карооку?
(Олександр Підсуха, Поеми, 1954, 104).
6. перен. Критикуючи, висміюючи, викликати на
суперечку. А навіщо вона його зачепила? Звикла всіх
критикувати ще в школі (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 101);
Всі наче аж присунулися ближче, назрівав якийсь спалах,
бо давно вже не було на зборах гострих суперечок, —
молода робітниця насмілилася зачепити начальника
цеху (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 15);
// Приставати
до кого-небудь, дражнити, викликаючи на сварку,
бійку і т. ін. Жінку свою він дуже любив, а тільки уранці
він очі розкислить, то вже й почав зачіпати та задирати
її (Марко Вовчок, I, 1955, 296); З рову почали [хлопці]
зачіпати — дражнити, шпурляти груддя (Андрій Головко, II,
1957, 246); І баран буцне, як зачепиш (Номис, 1864,
№ 3290); — От зачепи, то й тобі достанеться, що й
додому не донесеш, та й по дорозі не розгубиш (Анатолій Свидницький,
Люборацькі, 1955, 192);
// Нападати на кого-небудь.
Вдарив страшний грім.. Наставало одно з тих з'явищ
натури, перед котрими в Індії леви та тигри стають
смирніші од ягнят, ховаються в печери вкупі з
чоловіком і не зачіпають його з ляку й страху (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 390); [Поліксена:] Так що? Він [Гектор]
мірмідонців не зачепить, то й Ахіллесові про те
байдуже, як і мені (Леся Українка, II, 1951, 259); Хай лиш вороги
посміють зачепити — ми їх добре пошануєм,
пошаткуєм! (Павло Тичина, I, 1957, 215).
7. перен. Викликати хвилювання у кого-небудь,
тривожити. До сліз його зачіпала доля так званого
«саночника» в дожовтневій капіталістичній шахті (Іван Ле,
С. Голубар, 1950, 32); Марина побачила, що її слова
батька зачепили, і ще стала доказувати, що не варт за
зятеві борги свою спину гнути (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 232);
// Ображати, сердити, зауважуючи що-небудь;
викликати розмовою невдоволення. Господар повільно пив
кумис, уважно слухав співця, посміхався. Коли ж пісенні
дорікання Шашубаєві його надто зачіпали, він мовчки
підносив руку долонею вгору — просив слова для негайної
відповіді (Терень Масенко, Життя.., 1960, 81); Бувало, що той
Павло похмурий такий сидить, а то й словом її гірким
зачепить — вона терпеливодушна, ясна та весела
(Марко Вовчок, I, 1955, 144); Ореста Білинського зачепив
легковажний тон, яким Аполонія відзивалась про Олену
(Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 319);
// Непокоїти,
зацікавлюючи, захоплюючи кого-небудь чимсь. Чіпку ж все
зачіпало, все торкало. Він про все баби розпитував
(Панас Мирний, I, 1949, 144); Не було в нього [директора]
такого виступу, щоб не слухали. Бо він умів зачепити
кожного (Павло Загребельний, Спека, 1961, 146).
Зачіпати (зачепити) честь (гідність, самолюбство)
кого — заподіювати образу кому-небудь. Пониження
боляче зачепило його самолюбство, через те на новій
посаді він працював абияк, наче соромився її (Олекса Гуреїв,
Життя.., 1954, 95); [Михайло:] Мамо, тут зачепили
честь моєї нареченої (Вадим Собко, П'єси, 1958, 350).
♦ Зачіпати (зачепити) возом кого — робити кому-небудь
неприємність, ображати. — Що це з вами таке,
хлопці? Чи вас возом хто зачепив, чи позакохувались ви
обидва, разом? (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 225);
Зачіпати (зачепити) за болюче (найболючіше) місце —
виводити з терпіння; дошкуляти. На жарти Марко
ображався, а сам мав гострий язик і вмів зачіпати товариша
за найболючіше місце (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 31);
Зачіпати (зачепити) (за) душу (серце); Зачіпати
(зачепити) струни душі (серця) — глибоко зворушувати,
хвилювати. В Оксани з'явилося спокусливе бажання
посперечатися з Гнатом, зачепити за душу (Степан Чорнобривець,
Потік.., 1956, 91); Раніше не міг пройти [Сеспель]
спокійно, коли чув ту пісню, не міг вслухатися в її слова. Тепер
вона якось пролетіла повз його вуха, не зачепила серця
(Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 442); Змовк і фурман, задумався.
Десь зачепила та розповідь найпотаємніші струни його
старечого серця — і от слухав тепер їх невтішну
мелодію (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 63); Зачіпати (зачепити) за
живе (до живого): а) ображати. Холодний тон
співрозмовника зачепив його за живе, змусив задуматись,
насторожитись (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 78); Казик ніколи
не втрачає доброго настрою і віри у краще майбутнє.
Іноді тільки навіть його до живого зачепить та чи інша
несправедливість, і тоді він уже безпардонно розсипається
(Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 195); б) викликати
глибокі почуття; дуже хвилювати. Полонені
зацікавлено дослухалися до тієї розмови. Видно, вона їх зачепила
за живе, розворушила душу (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 254).
8. розм. Брати що-небудь, користуватися чимось без дозволу. [Старшина:] Поможи боже! Тоді вже не буду зачіпать казенних грошей. Оцей тільки раз, коли б благополучно... (Карпенко-Карий, I, 1960, 39); В Акермані отаман пішов з рибалками в поліцію, узяв пашпорт на ціле літо й дав присягу, що він не зачепить того добра, що викине море на берег, і зараз передасть на кордон (Нечуй-Левицький, II, 1956, 223); — Чули правильний закон? — загорланив Денисенко. — Ніхто не має права зачепити нашу.. землю! А панську ріжте, як хочете! (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 136).
9. перен., перев. з запереч. не. Приступати до роботи над чим-небудь. До жадної серйозної праці ще не брався, тільки вчора вірші до «Вісника» вислав, а «Міріам» ще не зачіпав, хай полежить (Леся Українка, V, 1956, 364).