в означеннях
Тлумачення, значення слова «зачіплюватися»:

ЗАЧІПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ЗАЧІПЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ЗАЧЕПИТИСЯ, чеплюся, чепишся, док.

1. Натикаючись на що-небудь колюче, гостре і т. ін., настромлюватися, чіплятися. Кирило покрикував на конята, а сам ішов за боронами, піднімав їх час від часу і вибирав кільчастий дріт, що зачіплювався за зубки (Мирослав Ірчан, II, 1958, 84); Той сурдут мав постійну звичку за щось зачіплятись (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 252); Ішла баба дубнячком, зачепилась гапличком: сюди смик, туди смик — одчепися, мій гаплик (Номис, 1864, № 12536); Гвинтівка, випавши з рук, зачепилася шпагатиною за галузку і похитується разом із нею (Юрій Яновський, IV, 1959, 50);  * Образно. На вершечках струнких темнолистих красунь [тополь] зачепились легенькі білі хмарки (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 209);
//  Заходити одне за друге (про деталі в механізмах і т. ін.). Тихо й звільна, мов величезний поліп, рухались також усі інші частини машини, зуби зачіплялись за зуби, блискучі залізні дрюки то висувались наперед, то подавалися в глибину корпусу (Іван Франко, VI, 1951, 254);
//  Наштовхуватися на що-небудь під час руху. Оленка від бігу тяжко дихала. От вона зачепилася ногою об корч і впала (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 364); [Мишко:] Заходьте, тільки глядіть, не зачепіться за дріт, бо можна й упасти (Іван Микитенко, II, 1957, 95).

2. перев. док. Хапатися за що-небудь, обпиратися об щось. Нелегко було пристати до берега. Остапові пощастило однак зачепитись якось за прибережну вербу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 355); Андрій .. обома руками взявся за хребет, лівою ногою зачепився за посторонок, підтягнувсь і незабаром був уже на коні (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 20);
//  перен. Захоплюючи що-небудь, укріплятися (на якійсь місцевості, об'єкті). Ми ще були на чистому полі. Нам треба за всяку ціну зачепитися за хати (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 100);
//  перен. Зупинятися, затримуватися, зосереджуючись на чому-небудь. Думки у невеличкій голові [Івасевій] бігли, як хмари у бурю, ..ні об віщо не зачіплюючись (Панас Мирний, IV, 1955, 11); — Так отже за титлу було зачепився, та й розібрав потроху... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 66); Нараз неспокійний, напружений погляд Марка зачепився об полотняну торбинку (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 150).
Є (було, буде) за що (віщо) зачепитися — є (була, буде) матеріальна основа, щоб почати господарювання, якусь справу і т. ін. — Дівчина у мене є, наречена, побратися думали. А зачепитися не було за що (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 104); Ні за що оком зачепитися — немає нічого виразного. У нього все — обличчя, очі, руки, вбрання — таке звичайне і сіре, що просто ні за що зачепитися оком (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 141).

3. перен., розм. Затримуватися де-небудь, бути довше, ніж треба. Ганна Денисівна до неї: — І де ж ото ти зачепилася? — Та, бабусю! Та гуси якраз до ставу спускалися! Ну, не проїхать, не пройти! (Остап Вишня, I, 1956, 347);
//  Залишатися десь на проживання. Між селянами такими, Що стинались з судовими, Зачепивсь і наш козак (Іван Манжура, Тв., 1955, 151);
//  Улаштовуватися на роботу. В головній економії зачепився Нестір Цимбал, який, закривівши в дорозі, не міг далі йти (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 110); — Тут свої люди є, легше за роботу зачепитись, та й домогтися чогось скоріше можна (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 268).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 408.

Коментарі (0)