ЗАЧУМІ́ЛО. Присл. до зачумілий 2. День спить [Христя], ніч гуляє. Де сама вона не була, кого у неї не перебуло. І все те безпросипно п'яне, зачуміло завзяте (Панас Мирний, III, 1954, 385).
ЗАЧУМІ́ЛО. Присл. до зачумілий 2. День спить [Христя], ніч гуляє. Де сама вона не була, кого у неї не перебуло. І все те безпросипно п'яне, зачуміло завзяте (Панас Мирний, III, 1954, 385).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 411.