в означеннях
Тлумачення, значення слова «зачиняти»:

ЗАЧИНЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАЧИНИТИ, чиню, чиниш, док., перех.

1. Прихиляти (двері, вікно і т. ін.), перешкоджаючи, припиняючи вхід, доступ у приміщення чи вихід назовні. Вечір настільки теплий, що аж не хочеться вікон зачиняти (Леся Українка, V, 1956, 430); Віра Михайлівна зайшла до кімнати і міцно зачинила за собою двері (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 158);
//  Прихиляти або замикати двері якого-небудь приміщення. Одної днини старий мідник пішов до міста, забувши зачинити свою хату (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8);
//  рідко. Те саме, що замикати 1. А сама [пані] товчеться, як Марко по пеклу, — то папірчик із-за дзеркала витягне, то одмикав, то зачиняв (Марко Вовчок, I, 1955, 76); Артем старанно, на всі запори, зачинив ворота (Андрій Головко, II, 1957, 568);
//  Опускати вниз віко, вічко скрині, коробки і т. ін., припиняючи доступ усередину. — От тепер зачиняйте скриню, згорніть руки, та хоч насіннячко лузайте, — сказав отець Харитін (Нечуй-Левицький, III, 1956, 165); Гальванеску відчинив невеличку шкатулку, ..потиснув кілька клавішів — вони м'яко віддзвонили йому — і знову зачинив шкатулку (Юрій Смолич, I, 1958, 61);
//  діал. Стуляти, закривати. Старий Тодосько не встиг ще й рот зачинити від здивування й страху (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 88).
Зачиняти (зачинити) двері перед ким, кому — робити неприступним, позбавляти можливості користуватися, займатися чим-небудь. У найбільш розвинутій капіталістичній країні — Сполучених Штатах Америки — переважна частина студентів платить великі суми за навчання, а це, по суті справи, зачиняв двері вищих учбових закладів навіть найбільш здібним молодим людям з трудових сімейств (Радянська Україна, 5.VI 1961, 3); Неприступний, гордий університет вдруге зачинив перед Сергієм свої високі двері (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 27).

2. Припиняти, переривати роботу, діяльність якої-небудь установи, підприємства і т. ін. Джіафер сподівавсь гостей. Він зумисне трохи раніше зачинив свою крамницю, щоб мати час усе доглянуть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 135).

3. Поміщати кудись, не випускаючи назовні (людей, тварин). Ліг він спати, вона й обернулась мухою: гуде та й гуде — не дає йому спати; от він піймав її та у пляшечку й зачинив (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 55); Мотря з дітьми загнала кабана в свій хлів та й зачинила (Нечуй-Левицький, II, 1956, 373); Двері були підперті кілком знадвору. Що сталося? Нащо зачинили Остапа? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 380);
//  Позбавляти волі, ув'язнювати. І привезли Кармеля у велике місто в кайданах, і зачинили у кам'яну темну темницю (Марко Вовчок, I, 1955, 362); Тисячі мирних горожан [городян] нагнали в портові амбари, зачинили як заложників (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 313).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 404.

Коментарі (0)