ЗАЧИНЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ЗАЧИНИТИСЯ, чинюся, чинишся, док.
1. Прихилятися (про двері,
вікно і т. ін.), перешкоджаючи, припиняючи вхід,
доступ у приміщення чи вихід назовні. До мене-то, ніде,
правди діти, йшли старости, так що в м'ясниці й двері
не зачинялись (Нечуй-Левицький, II, 1956, 19); Брама зачинилася,
і знову заскреготав замок (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959,
85);
// Ставати недоступним для входу, проникнення
всередину чи виходу назовні. Миша, ускочивши в
мишоловку, котра з грюком зачинилася, бігав-метушиться
(Панас Мирний, I, 1954, 355); * Образно. З того ж часу, коли
він спостеріг, що вона криється в чимсь від його і що
якийсь куток душі її вже зачинився перед ним, щось
немов увірвалося у серці, помутилися думки (Любов Яновська,
I, 1959, 369);
// рідко. Те саме, що замикатися 2. Вовк
до неї [лисички], хотів її зубами, а вона в хатку та й
зачинилася (Українські народні казки, 1951, 33).
2. Лишатися на самоті, уникати інших, закрившись, замкнувшись де-небудь. — От воно що! — думав він, — от чого коханий тесть зачиняється в хаті, ховається від людей! (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 9); Од всіх в світелці зачинившись [Венера], Себе там стала розглядать (Іван Котляревський, I, 1952, 208); Зараз і старого покликали; зачинилися з ним, а зачинившися, стали прохати, — попадя словами, а мати моя сльозами (Марко Вовчок, VI, 1956, 222).
3. Припиняти, переривати свою роботу, діяльність (про якусь установу, підприємство і т. ін.). Ще сонце не зайшло, а вже крамниці почали зачинятись (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 175).
4. тільки недок. Пас. до зачиняти.