ЗАЦІПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЦІПИТИ, плю, пиш; мн. заціплять; док.
1. перех. Щільно стуляти
(зуби, уста і т. ін.). Аж тут Шершінь як не шпигне
Лиса в саме болюче місце! — Ой лишенько! — скрикнув
Лис і знизив хвіст наполовину.., а сам аж зуби заціплює
з болю (Іван Франко, IV, 1950, 69); Анничка.. залишилася. Голову
схилила додолу, заціпила уста, личко мимохіть
прикрасила міною засоромлення (Марко Черемшина, Тв., 1960, 101);
Андрій устав, стиснув кулаки, до болю заціпив зуби і
пішов до Батуріна... (Олекса Гуреїв, Наша Молодість, 1949, 44).
♦ Заціпити рот (рота, уста, язик) кому — примусити
когось мовчати. Може б ще довго ґвалтували [піщани],
коли б прикладами ротів їм не заціпили... (Панас Мирний, II,
1954, 91); Не знаю, чи мій різкий тон, що прозвучав
як натяк і виклик досвідченому педагогові,.. чи що інше
заціпило рота Шухновському (Юрій Збанацький, Малин. дзвін,
1958, 235).
2. неперех. і рідко перех., безос., кому і рідко кого,
також з інфін. Відбирати здатність говорити. «Просить
батько й мати на хліб, на сіль і на весілля», — та й
заціпило їй сказати: і я прошу (Ганна Барвінок, Опов., 1902,
391); — Чи ти спиш, чи тобі заціпило? Я ж питаюся,
де ви саме тепер лісу глядите? — спалахнула вона,
..занепокоєна впертою мовчанкою чоловіка (Любов Яновська, I,
1959, 366); Пришийкобиліхвіст хотів був залементувати
пробі, але йому з переляку заціпило, і на голос,
бідолашний, здобутись не міг (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958,
462); — Тебе заціпить сьогодні чи ні? — озвірів Тимко.
Охрім замовк і довго не обзивався (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 19).
Бодай тобі заціпило, лайл. — уживається як
побажання втратити здатність говорити. Микола тихо
промовив: — А бодай тобі заціпило! Кричить, мов
скажений, наче нам позакладало вуха! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 171);
Заціпило рот (рота, уста, язик) — про втрату здатності
говорити. Заціпило йому язик (Номис, 1864, № 12937);
Як натякнув я за гроші, зараз моїй Берчисі як рот
заціпило (Нечуй-Левицький, I, 1956, 57); Ніби (мов і т. ін.)
заціпило — про етап, коли людина втрачає здатність
говорити. Старому ніби заціпило. Він все сидів непорушно
й мовчазно (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 86).
3. перех. Тримаючи що-небудь (у руці, в зубах), стискувати. Василь мовчки вислухав Грищине оповідання. Аж на виду, помітно було, одмінився; міцно заціпив у руці револьвера й крутив ним у всі боки (Григорій Косинка, Новели, 1962, 175); * Образно. На землі попід стінками ворушилися сірі френчі і, намагаючись бути непоміченими, заціплювали в зубах зойки, що рвались із скривлених ротів (Петро Панч, I, 1956, 140).