ЗАЦЯВКОТІ́ТИ, очу, отиш, док., розм. Підсил. до зацявкати. Викотилось йому під ноги кудлате собача, застрибало, зацявкотіло з кумедною завзятістю (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 429).
ЗАЦЯВКОТІ́ТИ, очу, отиш, док., розм. Підсил. до зацявкати. Викотилось йому під ноги кудлате собача, застрибало, зацявкотіло з кумедною завзятістю (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 429).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 399.