Словник української мови

ЗАЦЬВО́ХАТИ і ЗАЦЬВО́ХКАТИ, аю, аєш, док., чим і без додатка, розм. Почати стьобати батогом, утворюючи своєрідні звуки з свистом і хлопанням. Завзятіше зацьвохав батогом Андрій (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 33); Остап прискорено зацьвохкав батогом, аж на війя став (Григорій Епік, Тв., 1958, 530);
//  перен. Засвистіти при польоті (про кулі). Кроків сотню відходили справді спокійно. Потім зацокали кулі об брук, зацьвохкали над головою (Андрій Головко, II, 1957, 571);
//  безос. Блиснули вздовж річки кулеметні спалахи. Густо зацьвохкало навкруги (Олесь Гончар, I, 1954, 321).