Словник української мови

ЗАДАВАТИСЯ 1, даюся, даєшся, недок., розм. Зазнаватися; ставитися до інших з погордою. Незабаром хлопцям видали форму. Рубін одягся, як і всі учні. Ця обставина, а також безкровна перемога над Індиченком піднесли Рубіна у власних очах. Він почав задаватися (Іван Сенченко, Опов., 1959, 4);
//  чим, а також із спол. що. Чванливо хвалитися, хвастатися чим-небудь. Він навіть має залізного хреста, але не задається ним, а навпаки — кепкує з нього, як із ганебного способу обдурювати солдатів (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 107); — Отож лізь, вражий сину, на цю шовковицю та прокукай мені разів із десять зозулею, щоб не задавався, що все знаєш (Степан Васильченко, II, 1959, 186).

ЗАДАВАТИСЯ 2, дається, недок. Пас. до задавати 1, 2. Задавались мені ще і ще чудніші теми, та вже нема що про них і споминати (Леся Українка, V, 1956, 90).