в означеннях
Тлумачення, значення слова «задріботіти»:

ЗАДРІБОТІТИ, очу, отиш і ЗАДРІБОТАТИ, очу, очеш, док., розм.

1. неперех. Піти, побігти дрібними кроками. Зоя здригнулася. З білого мороку вийшов низенький на зріст чоловік і обережно задріботів до неї (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 204); Коненята задріботіли по благенькому дощаному містку (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 27); Горпинка.. швидко-швидко задріботіла вулицею (Григорій Косинка, Новели, 1962, 73);
//  безос. Незабаром у коридорі босо, численно задріботіло, залунали дитячі голоси (Олесь Гончар, Південь, 1951, 108);
//  Затанцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами. — В такому хвартусі хоч зараз ставай у танець, — сказала Марія й задріботіла маленькими ногами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 104);
//  перех., рідко. Почати виконувати якийсь танок, часто перебираючи ногами. Вдаривши себе по колінах та по підошвах долонями, задріботів [Льоня] таку чечітку, що в присутніх аж дух перехопило (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 173).

2. неперех. Почати часто й ритмічно стукати, вдаряти по чомусь, у щось, створюючи відповідні звуки. Я проліз уже через дахове вікно на горище, коли по блясі лунко задріботіло кілька важких крапель (Антоненко-Давидович, Слово.., 1964, 81); Легенько постукав [лісничий] — не відчинили. Задріботів дужче, прислухався — тихо (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 108); Йому стало холодно. Задріботіли зуби (Іван Микитенко, II, 1957, 216);  * У порівняннях. Посипались з усіх боків довгі, короткі, грубі, тонкі голоси, наче дощ по стрісі та деревах задріботів (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 331).

3. неперех. Заговорити дуже швидко, скоромовкою. — Я не хочу нічого знати, слухати, бачити! — задріботіла пані. — Ти мене з світу хочеш оце зігнати, чи що? — вигукує ридаючи (Марко Вовчок, I, 1955, 120); — Здорові в хату! — привітавсь Чіпка. — Здоров, здоров, — весело задріботав Порох (Панас Мирний, I, 1949, 245).

4. неперех. Заспівати, видаючи уривчасті звуки (про деяких птахів). Задрібоче [соловейко], що аж дух йому запирається... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 40);
//  Заграти швидко, з перебором. Бубон задріботів, розсипався мідними брязкотельцями (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 13);
//  перех. Почати виконувати, грати яку-небудь мелодію у швидкому ритмі. Скрипка задріботіла козачка, неначе пташка защебетала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 29).

5. неперех. Залунати (про уривчасті звуки). Зататакав кулемет. Наче у відповідь, задріботіли постріли з гвинтівок (Микола Трублаїні, III, 1956, 119).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 115.

Коментарі (0)