в означеннях
Тлумачення, значення слова «задубілий»:

ЗАДУБІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до задубіти. Сизою смугою валялися вже задубілі на першому морозі ворожі трупи (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 368); Сіла [Леваптипа] на ослінчику під чиїмись ворітьми, підобгавши під себе задубілі з холоду ноги (Борис Грінченко, II, 1963, 274); Розімкнувши свою задубілу в напрузі руку, подав [Черниш] Романові гранату (Олесь Гончар, III, 1959, 165).

2. у знач. прикм. Який задубів, став твердим, жорстким. Біжить вона [вода] з крутих бурт у глибокі долини, рив задубілу кору землі і лічиться ярами до річки (Панас Мирний, III, 1954, 66); Кожушок був.. драненький та задубілий (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 4).

3. у знач. прикм. Який утратив гнучкість, рухливість, їздові і шофери розклали вогнище, гріють над ним задубілі руки (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 175); Марко встав, розправив задубілу спину, ступив кілька кроків одерев'янілими ногами (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 378);  * Образно. Це тепло, прикраплене тихим дощиком, пророкує сонячні дні, відживлення природи й поновлення задубілого чуття людини (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 333).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 115.

Коментарі (0)