ЗАДУРНО, присл., розм.
1. Безплатно, даром. [Неофіт-раб:] А я й забув, що можу взяти мила у брата-крамаря зовсім задурно (Леся Українка, II, 1951, 231); — Я задурно не схочу... я заплачу вам (Любов Яновська, I, 1959, 213).
2. Не даючи користі, марно. Прихилився [Прохор] до стіни, закрив обличчя й застогнав: — Мишку, хлопче мій!.. Механіку... Як же ти не вберігся?.. Ти ж пропав задурно... (Іван Микитенко, II, 1957, 104).