в означеннях
Тлумачення, значення слова «задушувати»:

ЗАДУШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАДУШИТИ, душу, душиш, док., перех., чим і без додатка.

1. Заподіювати кому-небудь смерть, здавлюючи горло, насильно припиняючи дихання; умертвляти. Полюють вони [змії] як у воді, так і на суші, живлячись найчастіше рибою, тритонами та жабами. При цьому вони не задушують свою здобич, ..а ковтають її живою (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 116); Якби то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла; Живого б любила, другу б задушила, А до неживого у яму б лягла (Тарас Шевченко, I, 1963, 4); Побачивши, як гітлерівський офіцер застрелив нашого лейтенанта, Діденко наскочив на фашиста, схопив голіруч за шию і задушив (Юрій Яновський, I, 1954, 60);  * Образно. Видно, в неї щось боліло, і вічно вона постогнувала, примовляючи: «І за що я отак мучуся? Де та смерть ходить? Чом вона мене не задушить?» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 366);
//  Налягати, натискувати на кого-, що-небудь або стискувати з усіх боків.  * Образно. Чорні хмари низько нависли над землею і ось-ось затиснуть, задушать рожеву смужку вечірньої зорі (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 12).
Задушити [в пузі] комара — вгамувати голод, поївши. Хлопець поспішив на хвильку додому, щоб задушити в пузі комара й заспокоїти неню, коли та й досі не спить, дожидаючи сина (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 450).

2. Неприємно діяти на органи дихання, викликати задуху (у 4 знач.). Спеціально для них [поранених] тримає [Оленчук] під сидінням у запасі кілька кавунців, щоб, коли вже зовсім спека задушує, промочить бідолахам спраглі попечені губи (Олесь Гончар, II, 1959, 121); — Я вже не перебуду цеї осені. Як спаде осіння мряка, то задушить мене (Лесь Мартович, Тв., 1954, 153);
//  Отруювати димом, газом і т. ін.

3. перен. Доводити до знемоги, смерті, загину; знищувати. [Єпископ:] Що вступило в нього? [Нартал:] Що? Жовч! Бо ви їй не давали волі помалу вишуміти, от вона тепер мене готова задушити (Леся Українка, II, 1951, 428); Війну почали хижаки Англії і Німеччини, яким стало тісно жити разом, і ось кожний з них задумав задушити другого ціною потоків крові робітничого світу (Ленін, 28, 1951, 34); — Не дамо себе задушити ні зовнішньою блокадою, ні голодом (Олесь Гончар, II, 1959, 161); — Батько загинув на фронті, маму задушила фашистська каторга (Юрій Яновський, II, 1954, 130).

4. перен. Насильно припиняти розвиток, діяльність, існування чого-небудь. На ділі німецька буржуазія розпочала грабіжницький похід проти Сербії, бажаючи підкорити її і задушити національну революцію південного слов'янства.. (Ленін, 21, 1950, 12); Держава казематів Миколи-вішателя задушила в країні усе живе і прогресивне (Вісник АН УРСР, 5, 1949, 33);
//  Не давати можливості виявлятися; затамовувати, затримувати (почуття, думки, слова і т. ін.). В неї десь узялася сила, й вона задушила в собі ту думку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 99); Задушити зітхання;  * Образно. Сльози задушили її дальші слова, але вона силою перемогла їх (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 73).
У колисці задушити — знешкодити, паралізувати на самому початку розвиток, існування кого-, чого-небудь. Реакційні сили старого світу робили все, щоб у колисці задушити Радянську владу (Програма КПРС, 1961, 10);
//  безос. Глянув [Устим] у синові очі, тихо сказав; — Болить, синку. Скрізь болить. Щоб її, ту війну, в колисці задушило! (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 48).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 119.

Коментарі (0)