в означеннях
Тлумачення, значення слова «задирати»:

ЗАДИРАТИ 1, аю, аєш, недок., ЗАДЕРТИ і ЗАДРАТИ, деру, дереш, док., перех.

1. Підносити, піднімати вгору. Ворона літає, а дурень голову задирає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 256); Гуска-мати, вигинаючи шию, пила воду, а їй наслідували гусенята, задираючи в небо ніжно-рожеві дзьобики (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 80); Дурні телята.., задравши хвости, мчать наосліп, розкидаючи ратичками теплу грязюку (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 35); Перший човен на середині річки високо задер з води гумового носа і закрутився на місці (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 151);
//  Відгортати, заломлювати краї або частину чого-небудь (покрівлі, одягу і т. ін.). Буря задирала солом'яні стріхи.. і розкривала хати (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 302); Мати не зважає. Вона задирає йому сорочку, і лункі удари сиплються Вустимкові на спину (Іван Багмут, Опов., 1959, 13);
//  безос. Колись зелена залізна покрівля злущилася, ..бурею задрало один ріг угору, нікому було те полагодити (Панас Мирний, IV, 1955, 16).
Задирати (задерти, задрати) носа (ніс, кирпу, голову) — ставати чванливим, гонористим; зазнаватися. — Це [стінгазета] для того, хлопці, щоб далі такого не траплялося. Щоб голова носа не задирав (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 370); Посесор, вважаючи на себе як на пана, задер вгору кирпу проти попа (Нечуй-Левицький, II, 1956, 211); — Дам тебе за князя чи за графа, за багатиря всесвітнього! — А панночка й голову задерла, і виступає так, наче вже вона княгиня (Марко Вовчок, I, 1955, 107); Задерти (задрати) ноги див. нога.

2. Робити, утворювати задирку (на дереві, пальцях руки і т. ін.). Старий тесляр показує йому, як брати стружку, як держати рубанок, яке випустить жило, щоб не заїдав, не рвав, не задирав дерева (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 271).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 109.

Коментарі (0)

ЗАДИРАТИ 2, аю, аєш, недок., ЗАДЕРТИ і ЗАДРАТИ, деру, дереш, док., перех. Загризати на смерть, умертвляти (про хижаків). От ведмідь і каже: — Знаєте що, панове? Лев щодня задирає нас не менше як по десять штук,.. а з'їда він мало (Українські народні казки, 1951, 55); З пустої пригоди вовк задрав вівцю (Номис, 1864, № 13210).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 109.

Коментарі (0)

ЗАДИРАТИ 3, аю, аєш, недок., перех., розм. Чіпляючись до кого-небудь, заводити сварку, ображати. Тільки уранці він очі розкислить, то вже й почав зачіпати та задирати її [жінку] (Марко Вовчок, I, 1955, 286); Козаки почали задирати поляків словами (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 340).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 109.

Коментарі (0)

ЗАДИРАТИ 4, аю, аєш, недок., ЗАДЕРТИ, деру, дереш, док., перех. і неперех., розм., рідко. Заспівувати високим, гучним голосом. [Соцький:] Щастє [щастя] ваше, що урядник тепер гостює у прикажчика, а то він би вам задав!.. Там і стражників частують; пісень таких забористих задирають, що аж!.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 293);
//  Почати деркати. Як деркач котрого году задере поперед перепілки, то сіно буде дороге (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 109.

Коментарі (0)