в означеннях
Тлумачення, значення слова «задирливий»:

ЗАДИ́РЛИВИЙ, а, е.

1. Який часто вдасться до бійки, сварки, глузування з інших; задерикуватий; протилежне спокійний, урівноважений. От згадується мені одна молодиця, — з усього села була вона задирлива і зарічана (Марко Вовчок, VI, 1956, 226);
//  Який виражає задирливість, войовничість, зухвалість. Дівчина одкинулася, зляканими очима глянула на його, і її задирливе личко відразу стало таке покірне та тихе (Степан Васильченко, I, 1959, 195); — Така вона якась зарозуміла, так дивиться згори на всіх... В її мові справді відчувався задирливий тон (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 317);
//  Сповнений задирливості, войовничості, зухвалості. Ворожнеча між артилеристами та гайдамаками.. тільки притаїлась. І відкривалась вона Артемові на кожному кроці: у зневажливо задирливій поведінці артилеристів.., у півнячій бундючності гайдамаків (Андрій Головко, II, 1957, 528).

2. Запальний, завзятий. Сама [Настуся] смуглява, щоки як жар, розумна, задирлива, жартовлива [жартівлива], й мертвого збудить своєю мовою (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 447);
//  Який виражає завзятість, запал. На призовному пункті кипіло людом, тут лунали молоді голоси, веселий, задирливий сміх (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 202);
//  Сповнений нестримних веселощів, запалу. У перший же день шкільного життя Хома, приголомшений жвавим і бадьорим галасом задирливих пустощів та буйних дитячих ігор, вирізнив з-поміж хлопчиків двох, які зразу здались йому цікавішими за інших (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 329).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 110.

Коментарі (0)