Словник української мови

ЗАДЗЮРКОТАТИ, оче і ЗАДЗЮРКОТІТИ, тить, док. Підсил. до задзюрчати. На вулицях задзюркотіли струмки (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 282); Ось на дні рівчака почала пробиватися вода. Спочатку малесенькими струмками, а потім линула, задзюркотіла нестримно (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 12);
//  безос. [Омелько (частує Івана):] На вже й тобі! [Іван (випив):] Чуєш, як задзюркотіло, неначе у порожне барильце!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 82).