ЗАДЗЮРКОТАТИ, оче і ЗАДЗЮРКОТІТИ, тить,
док. Підсил. до задзюрчати. На вулицях задзюркотіли
струмки (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 282); Ось на
дні рівчака почала пробиватися вода. Спочатку
малесенькими струмками, а потім линула, задзюркотіла
нестримно (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 12);
// безос. [Омелько
(частує Івана):] На вже й тобі! [Іван (випив):]
Чуєш, як задзюркотіло, неначе у порожне барильце!..
(Марко Кропивницький, I, 1958, 82).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 107.