ЗАГАНЯТИ 1, яю, яєш і рідко ЗАГОНИТИ, ню, ниш, недок., ЗАГНАТИ, зажену, заженеш; наказ. сп. зажени; док., перех.
1. Примушувати кого-, що-небудь
увійти кудись, у щось; протилежне виганяти. Чути
було, як вершники вилаялися, заганяючи коней у брід
(Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 97); Солосі справді здалася
собака телям.. Вона підняла дубець і давай ганятися
за нею, загонити у двір (Панас Мирний, I, 1954, 68); Дівчина
аж усміхнулася, як вгледіла [хустку]. Швиденько
загнала скот у загороду та до хустки мерщій (Андрій Головко, I,
1957, 106);
// розм. Наказувати кому-небудь,
примушувати йти до якогось місця, в якесь приміщення і т. ін.
Тим часом Бжозовський багато втратив своїх
панщанних людей і почав їздити скрізь по сахарнях та
заганяти їх додому (Нечуй-Левицький, II, 1956, 251); Ввечері, коли
хлопці забігали провідати товариша, допізна не
заганяє [мати] Артема до хати, — нехай набалакаються
досхочу (Андрій Головко, II, 1957, 241);
// розм. Приводити,
припроваджувати до якого-небудь місця. Прохор..
тихо поплив за водою. Так само тихо причалив біля
старих верб, загнавши човна в заводь (Анатолій Шиян, Баланда,
1957, 171);
// перен. Примушувати ховатися кудись від
кого-, чого-небудь. Перше негода заганяла їх [людей]
в хату, а тепер щось гнало їх звідти між люди
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 69); Тяжким дротом перев'ється те
[вовче] виття.., зайця зажене глибше в нору (Гнат Хоткевич,
II, 1966, 158).
♦ Заганяти (загнати) душу в п'яти — дуже лякати
кого-небудь, викликати раптовий страх. Налетів
порив вітру, всю ту масу дощу хлюпнув на стіни хат,
змив з них глину, ..заганяв боязкі душі [людей] в
самісінькі п'яти (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 445); Заганяти
(загнати) на слизьке кого — створювати кому-небудь
труднощі, ставити когось у скрутне становище.
[Трохим:] Годі, тату, вигадувать!.. Бо коли вже діло піде
на витівки, то ще хто його зна, хто з нас кого зажене
на слизьке!.. (Марко Кропивницький, IV, 1960, 226); Заганяти (загнати)
у могилу (на той світ і т. ін.) — бути, ставати
причиною чиєї-небудь передчасної смерті. — Ти знаєш, що
він також допомагав заганяти на той світ мого батька,
брата і неньку? (Григорій Тютюнник. Вир, 1964, 426); Отака була
мати в Андрія Любчика.. Вона не тільки загнала
передчасно в могилу свого чоловіка, а й перекрутила синове
життя (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 158).
2. Гнати кудись далеко. Бояри, дружки, старости й
гості співають, торжествепно піднявши вгору шаблі..
Утікайте, вражі сини, бо буде вам горе! Заженемо вас,
поганців, аж за синє море! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 434);
// розм. Примушувати йти, виїжджати куди-небудь
(звичайно далеко) з свого дому, краю і т. ін.; висилати.
Мене з Києва загнали аж сюди [в Оренбург], і за що?
За вірші! (Тарас Шевченко, VI, 1957, 58); — Вчитель наш
розумний пан був, ..та щось прошпетився й загнали його
кудись од нас далеко... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 297);
// розм.
Відправляти або перевозити кого-, що-небудь у
віддалене місце. [Колос:] Танковий корпус не заганяти
треба біс його зна куди, а придати армії Огнева (Олександр Корнійчук,
II, 1955, 23); Дуже багато цього майна вони
[окупанти] вивезли з Києва, загнали на далекі станції (Семен Скляренко,
Легендарний начдив, 1957, 61).
3. тільки док. Виснажити, замучити до повної знемоги швидкою і довгою їздою (коней), гонитвою (дичину). Кашуба здивований був, що Рудик загнав так коні — вони взялися милом, трусилися й парували (Григорій Косинка, Новели, 1962, 138).
4. розм. Глибоко застромлювати, вбивати у
що-небудь з розгону, з силою. Він тримався рівно, ..а
лопату заганяв у землю легко, ніби у нагрітий сонцем віск
(Микола Руденко, Вітер.., 1958, 121); Тепер тут [на ланах]
мінометники влаштовували свою вогневу. Нелегко було
вчорашнім хліборобам загонити великі саперні лопати в
кущуватий.. посів (Олесь Гончар, III, 1959, 215); Ударив
Котигорошко вдруге, по пояс змія загнав у тік, ударив
утретє, — зовсім убив (Українські народні казки, 1951, 96);
// З
силою вкладати, втискувати. Вони [поранені] вдвох
подавали снаряд руками, ногами заганяли в отвір і били
поки були живі. Це було страшне бойовище (Олександр Довженко, III,
1960, 385);
// Різкими вправними рухами, точними
ударами спрямовувати у що-небудь. Розпластавшись над
столом, він віртуозно заганяв у лузи шари: показував
молодим клас гри... (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 191);
Через усю таку пустелю, воду і траву треба гнати
м'яча до ямки. Грати [в гольф] можна самому..
Мета гри — загнати в ямку найменшою кількістю
ударів (Юрій Яновський, II, 1958, 62).
5. загонити, загнати, заст. Починати оранку загону, якої-небудь ділянки. Другу гінку вони вже не загонили нарізно, а орали спільно, плуг за плугом (Любов Яновська, I, 1959, 423); [Федір:] Виїхали ми ото орать. Тільки що загнали десятину, а тут — на тобі: коняка, моя заслабла (Карпенко-Карий, I, 1960, 179).
6. тільки док., фам. Продати, збути що-небудь. Нарешті, загнав-таки [сорочку і черевики]. А на гроші ті сала купив.. Ще й на дорогу зосталося (Андрій Головко, I, 1957, 161).