ЗАГАРТОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГАРТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Надавати металевим виробам у процесі гартування більшої (ніж звичайна) твердості, міцності, пружності. Загартовують інструменти, які повинні бути дуже твердими, щоб різати метал (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 173); Якщо виготовлені із сталі рейки і колеса загартувати, то вони матимуть значно довший строк служби (Наука і життя, 10, 1962, 18).
2. перен. Робити фізично або морально стійким,
міцним, витривалим, виробляти здатність
переборювати незгоди, труднощі. [Несміян:] Медицина
лікує. Зате труд, скажу по совісті, загартовує. А
загартованій людині рідко коли потрібні лікарі (Любомир Дмитерко,
Дівоча доля, 1960, 14); Чи є що ближче людському серцю
за рідний куточок, ..де спека, дощ і сніговій
загартовують тіло і надають серцю завзяття... (Спиридон Добровольський, Олов'яні
солдатики, 1961, 6);
// із сл. волю, душу, серце
і т. ін. Робити кого-небудь морально стійким,
витривалим. Загартовує [І. Франко] свою волю в боротьбі
за кращу долю покривдженого, такого близького йому,
робочого люду (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 34); А може то
розжеврілася туга, як те залізо, що білів біллю.. І що,
коли не загартує серця, а спалить і спотворить пал
страшний? (Леся Українка, I, 1951, 228); Таку неспокійну
натуру викохав старий дід, на лихо Іванові, і
загартував її своїми страшними переказами (Панас Мирний, I, 1949,
210);
// Певними засобами виробляти в рослин стійкість
до несприятливих умов. Перед висадкою в ґрунт
розсаду поступово загартовують та привчають до
зовнішнього повітря (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 90).