в означеннях
Тлумачення, значення слова «загашувати»:

ЗАГАШУВАТИ, ую, уєш і рідко ЗАГАШАТИ, аю, аєш, недок., ЗАГАСИТИ, аіпу, асиш, док., перех.

1. Припиняти горіння чого-небудь; гасити. Загасив [Мина] свічку й каганець, вийшов у сіни (Нечуй-Левицький, II, 1956, 117); Три дні й три ночі, не втихаючи, палало; на четвертий день випав дощ і загасив пожежу (Панас Мирний, IV, 1955, 248); Він з притиском загасив цигарку в попільниці (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 308).

2. перен. Не давати розвиватися чому-небудь, заглушати, стримувати щось. Прохор затаїв глибоку образу та злість на Карпа. Душа його сповнилася ревнощами і гнівом, який не в силі він був загасити в собі (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 26); — Ну, годі вже, годі, — примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 237); — Як вам недобре, покиньте... — порадила Ксеня і, одвернувшись до містка, загасила злу усмішку (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 129);
//  Гамувати що-небудь. Як у літню спеку, на безводді, надибавши невеличку течію бігучої води.., припадає чоловік до неї, щоб загасити свою пекучу згагу, — так Христя з згагою прислухалася до того вечірнього клекоту... (Панас Мирний, III, 1954, 112).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 74.

Коментарі (0)