в означеннях
Тлумачення, значення слова «заглухати»:

ЗАГЛУХА́ТИ, аю, аєш, недок., ЗАГЛУ́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. заглух і заглухнув, ла, ло; док.

1. Переставати звучати, сприйматися на слух; затихати. Крізь гущавину дерев миготіли зірки.. Грім то заглухав, то знов озивався десь здалеку (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 163); На вулицях заглух стукіт та гуркіт (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 255);
//  Переставати працювати, припиняти свою дію, зупинятися (про мотор, двигун і т. ін.). Востаннє мотор заглухнув (і на цей раз, здається, остаточно), коли їм зоставалось всього з кілометр доїхати до місця робіт (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 183); Заглух у полі один трактор, а другий почав віддалятися — ледь-ледь чути його стомлений, хрипкий, часом і зовсім невловимий басок (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 65).

2. перен. Ставати непомітним, тихим; притихати. Або заглухнуть [попи] зовсім у буденних клопотах, або каються та сердяться весь вік на себе (Іван Франко, VIII, 1952, 58).

3. перен. Втрачати ознаки життя, робитися запустілим. — У сугорбах снігу заглухло село, Життя мов і там вже не стало (Іван Франко, XIII, 1954, 173);
//  Втрачати ознаки впорядкованості. Садок теж запустів, заглух, нечищені дорожки, — позаростали бур'яном, глухою кропивою (Панас Мирний, IV, 1955, 205).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 79.

Коментарі (0)