ЗАГЛУ́ШЛИВИЙ, а, е. Який заглушує. Вгорі на дорозі з'являються німецькі мотоциклісти. Вони підіймають заглушливу кулеметну стрілянину (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 90); Він.. звільняє землю від них [панів], як мати його звільняла грядку цибулі від заглушливого бур'яну (Іван Ле, Наливайко, 1957, 450).