ЗАГЛИ́БЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до
заглибити. У зрошуваних умовах добрі наслідки дає
садіння часнику в заглиблених грядках завширшки
120-125 см (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 232);
* Образно. Коріння основних образів «Заповіту» заглиблене
в українську народнопісенну творчість (Народна творчість та етнографія,
1, 1963, 4);
// заглиблено, безос. присудк. сл. Старі..
окопи заглиблено до двох метрів (Юрій Смолич, Реве та
стогне.., 1960, 62).
2. у знач. прикм. Який заглибився, поринув у
що-небудь. Сидячи коло стола, заглиблений у якихось
рахунках, він так був занятий, що не думав про двері (Іван Франко,
VII, 1951, 413); Мічурін, заглиблений у найскладніші
спостереження, кілька днів підряд ніби не був
присутнім у звичайній повсякденності (Олександр Довженко, I, 1958, 435);
Аркадій Павлович, заглиблений у свої думки, нічого
не став пояснювати синові (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 50).
Заглиблений у [самого] себе (в собі) — замислений,
зосереджений на своїх думках. Орест ішов,
заглиблений в самого себе (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 323); Марина,
дарма, що гомін навколо неї, мовби не чує нічого.
Заглиблена в собі (Андрій Головко, I, 1957, 455).