ЗАГРАНИ́ЧНИЙ, а, е, розм., рідко. Який міститься
або живе за кордоном; закордонний. Думками вже
літала [Софія] по великих заграничних містах (Леся Українка,
III, 1952, 505); Тишу перервав заграничний політик
(Іван Франко, IV, 1950, 31);
// Завезений з-за кордону. На
грядках.. пороблені широкі вулиці й позасаджувано всілякі
заграничні квіти (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 120).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 92.