в означеннях
Тлумачення, значення слова «загравати»:

ЗАГРАВАТИ 1, заграю, заграєш і рідко заграваю, заграваєш, недок.

1. Жартами, компліментами підкреслено виявляти захоплення ким-небудь; залицятися до когось. Старші поважно розмовляли, молодші жартували, загравали з дівчатами (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 213); Ранній легкокрилий вітерець із гаю Наче з ним [туманом] шуткує, наче загравав (Іван Манжура, Тв., 1955, 37).

2. перен. Догідливо, лицемірно підлещуючись, запобігати ласки, прихильності в кого-небудь. Тамара переписувала, старанно виводячи літери, а в душі закипав гнів проти Ауера. Значить, і з нею він заграє, вона йому потрібна, як машина, щоб за нього робила (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 86); Коцюбинський створює правдивий образ ліберала, що на словах заграє з селянами, а на ділі обдурює їх і виступає заодно з самодержавством (Українська література, 9 клас, 1957, 207).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 90.

Коментарі (0)

ЗАГРАВАТИ 2, аю, аєш, недок., рідко, ЗАГРАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. і без додатка. Починати грати або виконувати що-небудь на музичному інструменті (про людину). Сінон заграє у флейту, потім передає її флейтистові, той провадить далі (Леся Українка, II, 1951, 322); Заграли музики, посипали дівчата у двір (Марко Вовчок, I, 1955, 190); Раптом він про трьох танкістів На гармошці тій заграв (Сергій Воскрекасенко, Взагалі.., 1948, 120);
//  Починати звучати, виконуючи який-небудь твір, якусь мелодію (про музичні інструменти). Ой заграйте, цимбали, щоб ніжечки дрижали (Номис, 1864, № 12 518); Музика заграла знайому польку (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 16);  * Образно. — Кахи-ках!.. Тисячі тонесеньких дудочок раптом загравали у діда всередині (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464);  * У порівняннях. Червінці делікатно дзенькнули, неначе арфа заграла (Нечуй-Левицький, III, 1956, 387);
//  перен. Починати діяти енергійно, злагоджено. З околиці села з-за Хоминої спини заливисто заграли довгу чергу гвардійські міномети (Олесь Гончар, III, 1959, 414); В ранковій карпатській тиші Заграли сокири і пили (Юрій Гойда, Сонце.., 1951, 27);
//  у що, чим, перен. Починати швидко рухати чим-небудь. На току, як і раніше, заграли у два ціпи Василь з Гришкою (Григорій Косинка, Новели, 1962, 181); Геннадій повів округло широким плечем, заграв буграми біцепсів (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 10).
Заграти на нервах — роздратувати, знервувати кого-небудь. Тепер я зрозуміла, що моя роль мала серйознішу мету, ніж те, щоб тільки заграти на нервах шефа. Дівчата хотіли мати привід для організованого виступу (Ірина Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 78).

2. тільки док., перех. Виконати на музичному інструменті який-небудь твір. «Крейцерову сонату» я отримала, Катюша грала її частинами,.. але заграти цілу, з початку до кінця, без перериву, їй не під силу (Леся Українка, V, 1956, 221); — І за того ж грамофона віддав Кондрі найкращу рибу. А той і радий обдурити малого: заграє одну пісеньку та й бере собі рибину (Михайло Стельмах, I, 1962, 304).

3. тільки док., неперех., розм. Взяти участь у якій-небудь грі, виставі, виступити на сцені. Пиши, брате, ти, а ми, актори, заграємо тобі за всіма приписами Станіславського (Юрій Яновський, I, 1954, 60);
//  перех., розм. Виконати яку-небудь роль у п'єсі. [Микита:] Страх мені хочеться заграти поважного батька (Володимир Самійленко, II, 1958, 178).
 Заграти весілля — справити весілля. Обмінили хліб, а в неділю й весілля заграли (Панас Мирний, I, 1949, 133).

4. неперех., розм. Починати гратися, бавитися з ким-, чим-небудь. Цуценя, заграючи з дівчинкою, лінькувато, але гучно дзявкотіло (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 62);  * Образно. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним (Тарас Шевченко, I, 1951, 9);
//  у що. Починати грати в яку-небудь гру. [Дрейсігер:] Як гадаєте, пане пасторе? чи не заграти б нам тепер в карти? (Леся Українка, IV, 1954, 239).

5. неперех., перен. Починати швидко рухатися в різних напрямках. І сльози, як прийде пора, Заквітнуть урожаєм, І ворон сонячно загра Над березневим гаєм (Максим Рильський, III, 1961, 56); А поміж зір орлята молоді Заграли (Микола Бажан, Вибр., 1940, 178);
//  Починати бушувати, бурхати, клекотати (про сили природи). У вікна починав загравати вітер, порошили крупчасті сніжинки (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 92); Пригріло сонечко і з поля сніг погнало; У річку сніг побіг, і Оржиця заграла (Євген Гребінка, I, 1957, 75); Повалить свіжий сніг, хуртовина заграє (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Линув дощ, рясний, ..заграла, зарокотала, захлюпала по ярах вода (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 84);
//  Починати іскритися, пінитися, шумувати (про вино, шипучі напої і т. ін.). Заспіва патефон горлатий і міцне заграє вино (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 38); Ще тільки друга половина лютого, а серцем Оксана бачила вже той день, коли все навкруги зарясніє, заграє соками (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 3).
Кров заграє (заграла) див. кров.

6. тільки док., неперех., перен. Почати швидко виникати, виявлятися (про думки, почуття); нестримно забитися (про серце). Стане мені весело й гарно; заграють і заспівають мої думки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 67); Чия душа щира, Чиє серце не заграє,.. Що те давнє твоє право Тепер тілько сіє Добра доля... (Панас Мирний, V, 1955, 259); [Гібсон:] Ну от, і у вас заграв патріотичний струм, як у того генерала (Вадим Собко, П'єси, 1958, 87).

7. перев. док., неперех., перен. Засяяти, заблищати, мінячись, переливаючись (про сонячне проміння, світло і т. ін.). Широкий промінь сонця.. заграв на її лиці (Ольга Кобилянська, I, 1956, 496); Тільки світ з каганця заграв у невеличких водяних бризках, що задержались на виду у Пріськи (Панас Мирний, III, 1954, 126); Молодь вп'яла очі в Голосова і не помічала, що уже на світ заблагословилось і на краю неба заграла срібна світова зірка (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 60); На стелі заграв од сонця зайчик... (Павло Тичина, II, 1957, 295);
//  Яскраво заблищати, виражаючи радість, захоплення і т. ін. (про очі). Чую, як мої очі, ось тільки холодні й сердиті, раптом заграли від почуття, голос м'який став і теплий (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 266);
//  Виразно виявитися, виділитися на чому-, в чому-небудь. У чорних очах заграла-забігала тихая радість (Панас Мирний, III, 1954, 148); Радісний рум'янець заграв на зблідлому обличчі [жінки] (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 136);
//  Заіскритися, переливаючись різними кольорами, барвами. Переливи коштовних камінчиків міріадами вогників заграли на столі (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 396); Зазолотились, засиніли, Заграли в семибарвній грі Гранітних сходів мокрі схили (Микола Бажан, Роки, 1957, 205).
Заграти очима (бровами) — почати багатозначно, кокетуючи, поглядати на кого-небудь. Віра кокетливо опустила голову і заграла очима (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 60); Орися,.. забачивши дивного вершника, лукаво заграла бровами, голосно засміялася (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 194).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 91.

Коментарі (0)