в означеннях
Тлумачення, значення слова «загрібати»:

ЗАГРІБАТИ, аю, аєш, недок., ЗАГРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. загріб, загребла, ло; док.

1. перех. Збирати, гребти що-небудь у купу, в одне місце; згрібати. Іржаве листя каштанів опало на вигорілу траву, і його не загрібали (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 255); Загрібати колоски;
//  Згортати, скидати з чогось у що-небудь. Золоті покотились на стіл. Старий турок сопів, наче віл, Загрібаючи злото у міх (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 110);
//  розм. Набирати, зачерпувати. Жінка загрібає жменею холодної зашкарублої грязюки і дбайливо забиває дірку (Олесь Донченко, III, 1956, 10); Він загріб своїми лапищами цілу купу каміння і потяг до стовпа, муруючи там немов східці (Борис Грінченко, II, 1963, 296).
Загрібати (загребти) гроші лопатою див. гроші; Загрібати (загребти) жар чужими руками див. жар; Хоч лопатою загрібай — багато, чимало чого-небудь. Правдиво кажуть — гумору в народі хоч лопатою загрібай (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 77).

2. перех., розм. Загарбувати, привласнювати. Багач чуже загрібає, бо своєму ліку не знав (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 4); Весь хутір загріб він, обплутав, як спрут... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 295);  * Образно. В дяку ж вам, непевні діти, Ваші братчики любі Всю історію освіти Загребли цілком собі! (Павло Грабовський, I, 1959, 109);
//  Багато виторговувати; одержувати великі прибутки. Щодня він ловив мішок риби, ніс її на базар і загрібав добрячі гроші (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 90).

3. перех., розм. Загортати, засипати чим-небудь; протилежне вигрібати. [Наглядач:] Вони ж мерців своїх не палять навіть, а в землю загрібають (Леся Українка, II, 1951, 522); Іван викопав яму і загріб корову (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 76); Взяла Катерина граблі з залізними зубками, латку озимого жита заволочила, загребла. Як курка лапою... (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 206);  * Образно. [Кобзар:] Е-ех, чоловіче, чоловіче! Час усе зітре. Великі утрати, страшенні скорботи — все він загребе, поховає... (Панас Мирний, V, 1955, 88).
[І] кури загребуть див. кури; Курка лапою загребе див. курка.

4. перех. і без додатка. Горнути, гребти воду чим-небудь. Парубок, який спочатку плив, працюючи самими ногами, уже почав загрібати воду й руками, на яких метляли обривки вірьовки (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 188);
//  Працювати руками так, як під час плавання. Зітхнув Охрім і поповз, широко загрібаючи руками, підсуваючись колінами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 375);
//  Йти, бігти клишаво, незграбно. Довгастий звір стрімголов вискочив з-за, ліщини, кумедно загрібаючи на бігу передніми лапами (Олесь Донченко, IV, 1957, 53).

5. неперех. Гребти веслом, приводячи в рух човен. Івась ліниво загрібав веслом, спрямовуючи човна на середину річки (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 16);
//  Почати гребти. Обоє в човні зразу загребли чотирма веслами (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 17).

6. тільки док., перех. Почати розгрібати, розривати що-небудь сипке. Кінь, побачивши Хромова, загріб стрункою ногою землю і привітно, тихо заржав (Олександр Копиленко, Сусіди, 1955, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 93.

Коментарі (0)