в означеннях
Тлумачення, значення слова «загуркотіти»:

ЗАГУРКОТІТИ, очу, отиш і ЗАГУРКОТАТИ, очу, очеш, док.

1. Підсил. до загуркати. Рояль загуркотів, застукотів, неначе гармати Валленштейна (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 241); Тимоха сидів в кінці столу. Як вийшла Мася,.. він схопивсь, аж стіл загуркотав (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 136);  * У порівняннях. Велет глянув, подивився, диким реготом залився, наче грім загуркотів (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 153).

2. Почати гучно, з гуркотом стріляти (про кулемети, гармати і т. ін.). Саме в цей час зовсім близько загуркотів кулемет (Юрій Смолич, V, 1959, 779); Вересневого свіжого ранку загуркотіли радянські гармати на побережжі Дніпра (Іван Ле, Мої листи, 1945, 203).

3. З шумом, гуркотом піти, побігти, поїхати і т. ін. Дівчата, блиснувши голими литочками, загуркотіли надвір (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 83); Тільки хотіли переходити ташанський міст, як у темряві загуркотіли підводи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 44);
//  безос. Шубовсть [Катря] в воду!.. Попід льодом Геть загуркотіло (Тарас Шевченко, I, 1951, 45).

4. Голосно заговорити, закричати. — Ого-го! видно, що первістка, — загуркотів мірошник, як млинове колесо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 100.

Коментарі (0)