ЗАГУСТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до
загустіти. Поки вони [свічки] прокльовували своїми золотими
квасолинками церковну, загустілу від холоду
напівтемряву, Мар'ян то журився над труною, то виходив на
цвинтар (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 181);
// у знач. прикм.
Для розріджування загустілих лаків є готові розчинники
(Столярно-будівельна справа, 1957, 239).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 100.