в означеннях
Тлумачення, значення слова «загибати»:

ЗАГИБАТИ, аю, аєш, недок., ЗАГИНУТИ і рідко ЗАГИБНУТИ, ну, неш; мин. ч. загинув, рідко загиб і загибнув, ла, ло; док.

1. Умирати, гинути, звичайно передчасно (від нещасного випадку, в бою і т. ін.). Над Люб'ячем прокочувались важкі морові хвороби, що косили безліч люду, та й без того, що не літо загибали й загибали люди — хто в Дніпрі, хто на ловах, хто під деревом у лісі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 86); — Бо що ж, — гадав він [князь], — хто мечем Воює.. від меча й загине (Іван Франко, XIII, 1954, 421); — Як не зберемо хліба — загинемо з голоду зимою!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 14); Загиб [Михайло] через утрату крові (Ольга Кобилянська, II, 1956, 203); Від тих снів прокинешся в холодному поті, ще й радієш.., що не згоріла в тебе хата, не загибла конячина чи корова (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 20);
//  Втрачати сили, здоров'я. Я в чужині загибаю, По чужині блуджу, За своєю родиною Білим світом нуджу (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 59); — Ні, не треба, мій таточку, Не треба, Ярино! Подивіться: я загинув, Навіки загинув [став сліпим] (Тарас Шевченко, I, 1951, 287);
//  Піддаватися знищенню, руйнуванню і т. ін. Вітри її сушать, Пісок засипає... І сохне криниця, Вмира, загибає... (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 50); Цвіт папороті не може зовсім загинути від якоїсь ведмежої лапи, так тільки на який час прив'яне, а потім знов розцвіте (Леся Українка, V, 1956, 388); Над місцем, де загинув парусник, проходить крейсер і зникає, залишивши над морем хмару диму (Юрій Яновський, II, 1958, 80).

2. перен. Переставати існувати, зникати, пропадати, щезати. Діла добрих оновляться, Діла злих загинуть (Тарас Шевченко, I, 1951, 340); Хай загине Слід по підлості і злобі, ..Слід по крові, різанині (Іван Франко, XIII, 1954, 20); Розірви на небі хмари, Тьму згромаджену розвій, Щоб загибли людські чвари, Вчувши голос дужий твій! (Павло Грабовський, I, 1959, 96).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 75.

Коментарі (0)