в означеннях
Тлумачення, значення слова «загибель»:

ЗАГИ́БЕЛЬ, і, жін.

1. Втрата життя, смерть, звичайно передчасна (від нещасного випадку, в бою і т. ін.). Мало нас, та се — дарма; Міцна віра рушить скали... Тим загибелі нема, Кому світять ідеали (Павло Грабовський, I, 1959, 384); Михайлик ридав, як рокований на смерть, на загибель (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 145); Коли одержала [Лукія] сповіщення про загибель чоловіка, сама собі поклялася: для сина житиму (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 86); Коні, немов не наважуючись порушити тишу перших хвилин загибелі, мовчки, без іржання борсалися в засмоктуючій трясовині (Павло Загребельний, День.., 1964, 134);
//  Припинення існування чого-небудь. Хоч і важко носити воду, а радієш. Мабуть тому, що рятуєш деревце від загибелі (Олесь Донченко, V, 1957, 213); Звістка про загибель Січі вразила всіх у самісіньке серце (Олександр Довженко, I, 1958, 253).
 Бути (опинитися) на крок від (на краю) загибелі — перебувати в загрозливому становищі; бути близьким до кінця. Коли німці вважали себе господарями, під час Брестського миру, вони були на крок від своєї загибелі (Ленін, 28, 1951, 325).

2. перен. Остаточний розклад, відмирання, руйнування чого-небудь. Маркс розкрив закони виникнення, розвитку й загибелі капіталізму (Радянська Україна, 4.VIII 1946, 2); Коли стародавній світ ішов до загибелі, стародавні релігії були переможені християнською релігією (Маніфест комуністичної партії, 1947, 33).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 75.

Коментарі (0)