ЗАГИЛИТИ, илю, илиш, док.
1. перех. Ударити палицею м'яч, підкидаючи його (при грі в гилку).
2. перех., неперех. і без додатка, перен., розм. З силою вдарити. [Провожатий:] А навіщо ж розбійника посилають з одним чоловіком?.. Що я йому зроблю, коли він якби загилив мене по потилиці, то, мабуть би, і до завтрього не дожив (Карпенко-Карий, I, 1960, 73); — Це [палиця] од собаки. Як загилю, так і не писне. Пішли (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 44); Гречка загилив кулаком по столі — чарки брязнули, жінки аж скинулись (Юрій Смолич, Реве та стогне, 1960, 88).