в означеннях
Тлумачення, значення слова «загинати»:

ЗАГИНАТИ, аю, аєш, недок., ЗАГНУТИ, ну, неш, док.

1. перех. Згинаючи, нахиляючи, заломлюючи і т. ін. що-небудь, змінювати його форму або положення. Баскі гусарські коні, загинаючи голови набік, як на крилах, полинули по чудовій м'якій дорозі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 142); У своїй келії, загинаючи палець за пальцем, княгиня Ольга підраховувала, скільки ж то днів проминуло відтоді (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 145); Серед музикантів танцював молодий запорожець, загнувши шапку хвацько набакир і розмахуючи руками (Олександр Довженко, I, 1958, 228);
//  Робити, виготовляти що-небудь, надаючи йому вигнутої, закрученої форми. Сліпий по базару Оддирає постолами, Додає словами: «...І... гу! Загнув батько дугу» (Тарас Шевченко, I, 1951, 128); Підписався, та ще й закарлюгу [закарлюку] загнув, як хвіст у хорта (Олекса Стороженко, I, 1957, 118).

2. неперех. Робити поворот, завертати вбік. Місце справді було вигідне для переправи, бо доволі було.. загнути за виступ — і коліно річки зникало йому [козакові] з очей (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 354);
//  Мати в якому-небудь місці вигип, загив (див. загин 1). З вікна видно було добру половину палацу, що загинав тут літерою Г (Юрій Смолич, I, 1958, 67).

3. перех., неперех. і без додатка, перен., розм. Говорити з натяком, спрямовуючи свою мову до певної теми, у певний бік. Батенько в розмові з сином не раз уже натякав на те, щоб Славко приглядався ближче до Франка.. Бач, куди старий загинає? (Петро Колесник, Терен.., 1959, 143); Я вже звик до характеру виступів завуча. Як не прислухайся, все одно відразу не збагнеш, куди він загинає (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 232);
//  Розповідати що-небудь неправдиве. — Давай, загинай сміливіше, — недовірливо перебиває новачка рослий пристаркуватий сапер.. — Хто дасть води ковтнути — я теж збрешу... (Олесь Гончар, III, 1959, 54);
//  Грубо, непристойно лаятися. Легко закипає [Кузьма Харитонович], але й відходить швидко. Ось загинав вздовж і впоперек, і такими добірними словами, що вуха затикай, а дивись, вийшов на подвір'я.. та й прохолонув (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 62); Серьога.. загинав такі слова, що в решти слухачів свербіли вуха (Юрій Яновський, I, 1958, 95).
Загинати (загнути) ціну (суму) — дорого оцінювати що-небудь, правити велику суму грошей за когось, щось. Петро Оболонський з жартами і примовками торгувався за кожен свій горщик, загинаючи таку ціну, щоб не збути товару з рук (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 141); За Тараса він [пан Енгельгардт] загнув величезну, як на той час, суму — дві тисячі п'ятсот карбованців (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 27).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 76.

Коментарі (0)