ЗАЯВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАЯВИТИ, явлю, явиш, док.
1. перех. і неперех. Повідомляти про
що-небудь, звертатися до кого-небудь з викладом якихось
відомостей, положень, думок. На XXI з'їзді КПРС
партія заявила про те, що соціалізм в СРСР перемів
повністю і остаточно і що радянське суспільство вступило
в період розгорнутого будівництва комунізму (Комуніст України, 12, 1963, 69); Він пішов сам до старости, щоб
заявити йому про своє бажання продовжити в Григорівці,
обірвані війною, досліди над створенням нового сорту
пшениці (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 6);
// Повідомляти
про кого-, що-небудь в адміністративні органи.
Приходжу, а він [господар] каже, що думав, що я десь
пропав, мою хату оддав другому, а речі хотів нести в
поліцію і заявляти про мене (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 320);
— Завтра піду й заявлю міліції про Арапнікова. На цю
пропозицію Федора Прохоровича пристали всі, навіть
Микола Васильович (Микола Трублаїні, I, 1955, 88).
Заявляти (заявити) претензії — скаржитися на
що-небудь; ставити які-небудь вимоги стосовно когось.
Микось уже помирився з своїм учителем і сьогодні
вже не заявляв мені претензій (Леся Українка, V, 1956, 188);
Заявляти (заявити) права на що — вимагати
визнання своїх прав на що-небудь. На літературу й
мистецтво заявили свої права люди з новими критеріями
справедливого і прекрасного, з новим життєвим досвідом,
так би мовити, з новим динамічним стереотипом
(Шамота, Талант і народ, 1958, 22).
2. перех., заст. Виявляти, показувати що-небудь. Коли Ґава сказав, що мусить іти, то вона [Староміська] заявила йому вдячність цілої родини тим способом, що дала йому на дорогу шість варених яєць (Іван Франко, III, 1950, 64); — Ну так, я се знаю. Однак... — і усміхнувшись сумно, вона урвала. Мабуть, не хотіла заявити своїх думок, котрі були часом і моїми думками (Ольга Кобилянська, I, 1956, 325).