в означеннях
Тлумачення, значення слова «зайчик»:

ЗА́ЙЧИК, а, чол.

1. Зменш.-пестл. до заєць. Купа грибів заворушилась, з-під неї вискочили малесенькі зайчики й почали плигати один через другого (Нечуй-Левицький, II, 1956, 351); Сірі зайчики з лісу нападали на садок і обгризали молоду кору на яблунях (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 45);  * У порівняннях. Білолиця, гарна й весела [жінка], а прудка, як зайчик (Марко Вовчок, I, 1955, 65); Олечка.. оглядалася навколо, як загнаний зайчик (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 167).
Зайчики в голові стрибають у кого — про легковажну людину. [Платон Гаврилович:] Дівчина вона гарненька, гудить не буду. Тільки у неї, здається, трохи зайчики в голові стрибають (Степан Васильченко, III, 1960, 140).

2. Світла плямка від сонячного променя, відбита блискучою поверхнею. Невелике дзеркало, добре вимите, кидало від себе на долівку зайчики (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 23); У вікнах сонце раннє, На стінці зайчик світлий визрає (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 33);
//  Взагалі плямка світла (звичайно рухлива), яка пробивається крізь що-небудь. Сонце ще не зайшло, скісно, через листя кущів і молодих дерев просівало своє червонясте проміння, стрибало зайчиками на обличчях (Василь Минко, Вибр., 1952, 243); Перебігали місячні зайчики по плечах, граючись з важкою темрявою (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 200).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 136.

Коментарі (0)