в означеннях
Тлумачення, значення слова «заїдати»:

ЗАЇДАТИ, аю, аєш, недок., ЗАЇСТИ, їм, їси, док., перех.

1. Позбавляти життя, гризучи, кусаючи; загризати. На Щуку хтось бомагу [бумагу] в суд подав, Що буцімби вона такеє виробляла, Що у ставу ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 74); Дрімав [кіт] у візку спокійно; його самого були би щури заїли (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 38);
//  Дошкуляти, часто і дуже кусаючи, жалячи (про комах). — Ой, чи хутко ви там? — Тут комарі заїдають, — протягла немов заспаним голосом Зоня (Леся Українка, III, 1952, 653); Ну, до чого ж заїдають блохи! І ніяк ти їх не упіймаєш! (Юрій Яновський, V, 1959, 48).

2. перен. Змучувати докорами, лайкою, поганим ставленням і т. ін. — Мачуха заїдає, — сказав Грицько (Андрій Головко, II, 1957, 434); [Параска:] Нехай же тілько Роман жениться на Пузирівні — не буде їй просвітлої години: я її заїм (Карпенко-Карий, II, 1960, 392);
//  Погано впливати, несприятливо діяти. Нас заїдає температура: холодно — ми в просі на печі гріємось (Юрій Яновський, V, 1959, 126).
Заїдати (заїсти) вік чий — робити чиє-небудь життя нестерпним. — А чужого віку не хочу заїдати, не хочу, щоб ти за свою добрість терпів через мене... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 462); Такий то невіра! Покинув!.. Світ мені зав'язав, заїв мій вік рожевий... (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 60); Живцем заїдати кого — мучити кого-небудь докорами, лайкою. — Моя баба життя не дає.. Мов кліщ, вчепилася за душу, живцем заїдає (Михайло Стельмах, II, 1962, 21).

3. Їсти що-небудь після чогось випитого або з'їденого; закушувати. — Хай буде по-вашому! — відказав він і, прицмокуючи, узявся за качку, заїдаючи її присмаженою картоплею (Панас Мирний, IV, 1955, 364); Допивши свою чарку, Савкл з хруском заїдає її цибулею (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 33); Навіть не заївши як слід першу чарку, він знову заговорив (Андрій Головко, II, 1957, 559);  * Образно. Грицькові з одного боку гаряче, з другого боку боляче. Любощів ні заїсти, ні запити (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 449).

4. безос. Затискати, стискувати, зачіплювати чим-небудь, перешкоджаючи вільному рухові. — Де мастило? — кричав козак, нервово розкидаючи порожні бляшанки. — Мастило де, Боровик? У мене механізм заїдає (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 100); — Переляканий шинкар надаремно сіпав до себе тремтячими руками ящик з касою. Ящик заїло в пазах (Петро Колесник, Терен.., 1959, 62).

5. перен., безос., розм. Дошкуляти, зачіпати, сердити. — Я, дядьку, на вашому місці притримав би язика в своїй підворітні. — Заїло? — в'їдливо посміхнувся Матвій (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 98); Заїло бригадира Івана Косила.. І почав рільничий бригадир думати, що б його таке механізаторові зробити, щоб йому було кисло (Остап Вишня, II, 1956, 53).

6. діал. Їсти. Вона набрала повний рот порічок і почала їх преспокійно заїдати (Ольга Кобилянська, III, 1956, 13); Хлопець хопив [схопив] кусень пирога, заїдав смачно, підскакував на одній нозі (Степан Ковалів, Тв., 1958, 77).
Чужий хліб заїдати див. чужий.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 130.

Коментарі (0)