ЗАЇ́КА, и, чол. і жін. Людина, яка заїкається. — А це чий віз?.. — М-м-мій в-в-віз, — підбіг заїка-посполит, низько вклоняючись архімандритові (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 125); Він трохи заїка. Коли спокійний, цього не помітно (Яків Баш, Надія, 1960, 58).