ЗАЇКАТИСЯ, аюся, аєшся і ЗАЇКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАЇКНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1.
тільки недок. Мати ваду у вимові — заїкання. Галя
заїкалася і завжди соромилася цього (Антон Хижняк, Тамара, 1959,
59); Вантажник Григорій трохи заїкувався, коли
говорив: йому трудно давалася літера «а» (Юрій Смолич, V,
1959, 34);
// Говорити, зупиняючись, мимоволі
повторюючи окремі звуки, з труднощами добираючи
слова (від хвилювання, раптового потрясіння і т. ін.).
Встав Федько і заїкаючись промовив: — Я... я хотів
сказати, що сьогодні читали аж дві молитви... (Олесь Донченко,
VI, 1957, 516); Страшко, помітивши Лебедя, розвів
руками і навіть заїкатись почав від захоплення: — О,
і-в-ви тут? П-п-риємно бачити. Д-дуже п-приємно!
(Яків Баш, Надія, 1960, 63).
2. тільки док. Почавши говорити, раптово спинитися, затнутися на півслові. — Ти здалеку? — Алі здригнувся.. Фатьма стояла під деревом, а тінь од нього вкривала Алі. Він спаленів і заїкнувся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 397); Дівчина, навіть не заїкнувшись, точно назвала по латині діагноз ушкодження (Василь Кучер, Голод, 1961, 53).
3. Починати розмову про що-небудь, натякати на
щось. [Марися:] Віддайте мене за Миколу.
[Мартин:] Світ навиворіт. Панночці — мужика
забажалось!.. Не смій мені про це й заїкаться! (Карпенко-Карий,
I, 1960, 346); Коли мати заїкнулась, що доведеться,
мабуть, Іванові кидати школу, бо без батька яке там
вчення, — Гаврилик аж спалахнув (Петро Колесник, Терен.., 1959,
21).
І не заїкнутися про кого — що — не сказати й слова
про кого-, що-небудь. Про свою справу до Артема
учителька й не заїкнулася (Андрій Головко, II, 1957, 249).