ЗАЇЖДЖАТИ 1, аю, аєш і ЗАЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, недок., ЗАЇХАТИ, Іду, ідеш, док.
1. В'їжджати
в середину, в межі чого-небудь. Аж от заїжджає
чоловік на двір (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 53); Ми заїздили в
гроти. В них було темно, аж чорно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 303);
Одної гарної днини заїхав у тухольські гори боярин Тугар
Вовк (Іван Франко, VI, 1951, 40);
// Завертати куди-небудь
по дорозі, приїжджати до когось ненадовго. До Онисі
часто заїжджали женихи (Нечуй-Левицький, III, 1956, 12);
Любив козак, тепер покидає, Мимо їде, та до мене
не заїде (Українські народні ліричні пісні, 1958, 243); Повертаючись
додому, я вирішив звернути на миргородський шлях
і заїхати у Зелений Яр (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960,
38);
// за ким—чим. Приїжджати куди-небудь, щоб узяти
з собою когось, щось. Часто за дівчинкою заїздив сам
Макар Макарович (Олесь Донченко, IV, 1957, 95); [Хоменко
(благаюче):] Тетяно Іванівно, давай проскочимо туди
[на поле]! Ти ж, мабуть, за мною заїхала? (Захар Мороз,
П'єси, 1959, 143).
♦ Хоч фірою (возом) заїжджай — про що-небудь
широко, навстіж розкрите. — Чого роти пороззявляли,
хоч фірою заїжджай? — заговорив він (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 352).
2. Їхати куди-небудь далеко, за якісь межі. Заїхав
за Дунай, та й додому не думай (Номис, 1864, № 708);
Не така вже тут і глушина в цьому краю,
куди заїхав їхній Заруба (Василь Кучер, Трудна любов, 1960,
401).
♦ Далеко не заїхати на чому — не домогтися успіху.
Павлуша розумів, що на одному вірші, та й то чужому,
далеко не заїхати, треба все нові та нові (Андрій Головко, II,
1957, 376).
3. Звертати, збочувати з дороги; їхати, прибувати
у незнайоме місце, не туди, куди слід. Ось вони вже
мчать околицею, і вона дзвінко і нестримно сміється,
як і всі дівчата, коли санки на поворотах заїздять убік
і перехиляються на крило (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 234);
Міжгір'я все вужчає і вужчає. Куди ж це ми заїхали?
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 139);
// тільки док., перен. Сказати
нісенітницю, не те, що треба. [2-й відпущеник:]
Се, пані, у їх [християн] такий є звичай: ставлять
свічник посеред хати і собаку в'яжуть до свічника...
[1-й відпущепик:] Ото, куди заїхав! (Леся Українка,
II, 1951, 517); Свинею зветься така людина...
(Стій-стій-стій! Не туди заїхав) (Остап Вишня, I, 1956, 72).
4. Об'їжджаючи кого-, що-небудь, опинятися за кимсь, чимсь, біля когось, чогось; під'їжджати кружним шляхом, не прямо. Бандити зі смолоскипами заїхали з двох боків, і я праворуч та ліворуч від себе побачив кілька кінських голів (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 223).