ЗАЙМАНЩИ́НА, и, жін. Земельна власність,
придбана правом першого зайняття вільної землі. Там
чоловік.. в степу облюбовує займанщину в якихось двадцять
десятин, купує реманент, худобу і, скажу вам, стає
господарем (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 204);
// Ділянка,
розчищена і оброблювана звичайно далеко за межами
села і поза громадськими землями. — На Січі добре
козакувати, а на займанщині хліб робити! — сказав
сам собі [Мирон] (Панас Мирний, I, 1949, 180).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 133.