Словник української мови

ЗАЙМАНЩИ́НА, и, жін. Земельна власність, придбана правом першого зайняття вільної землі. Там чоловік.. в степу облюбовує займанщину в якихось двадцять десятин, купує реманент, худобу і, скажу вам, стає господарем (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 204);
//  Ділянка, розчищена і оброблювана звичайно далеко за межами села і поза громадськими землями. — На Січі добре козакувати, а на займанщині хліб робити! — сказав сам собі [Мирон] (Панас Мирний, I, 1949, 180).