в означеннях
Тлумачення, значення слова «займати»:

ЗАЙМАТИ, аю, аєш, недок., ЗАЙНЯТИ і діал. ЗАЙМИТИ, займу, займеш, док., перех.

1. Брати, обирати що-небудь для користування, закріплювати за собою або за кимсь; розташовуватися де-небудь. — Йди, каже [Савка], туди, там землі не міряні, бери, займай скільки сили твоєї, рубай ліс, став хату, хазяїном будеш... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 379); Алла Михайлівна зайняла місце за крайнім столиком, найближчим до вулиці (Леся Українка, III, 1952, 611); У вагоні ще попросторішало. Звільнилась горішня лава — зайняли для Гайового (Андрій Головко, II, 1957, 439); Вже ніч... Зайняли вихідний свій рубіж... У кожного був автомат (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 258);
//  Захоплювати який-небудь населений пункт, територію, місцевість і т. ін. — Займайте, хлопці, займайте гору за лісом! Гору займайте! От пропадуть, пропадуть нізащо! — говорив він у розпачі (Олександр Довженко, I, 1958, 275); — Наливайко пішов на вдвоє численніші війська Ходкєвича і з боєм зайняв Могилів (Іван Ле, Наливайко, 1957, 288); Колись шляхтич да заняв [зайняв] козаче поле (Марко Вовчок, I, 1955, 89);
//  Мешкати де-небудь, мати в своєму користуванні. Брати Калиновичі займали гарне помешкання на Панській вулиці (Іван Франко, VI, 1951, 200); Капітан третього рангу Платон Богучар займає в його домі кімнату з верандою в сад (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 27);
//  Перебувати на якій-небудь посаді. Тепер займаю посаду статистика в ..земстві (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 234); Партія має одну дисципліну, один закон для всіх комуністів, незалежно від заслуг і постів, які вони займають (Статут КПРС, 1961, 6).
Займати (зайняти) оборону — окопуючись, розміщуючи військо, загін і т. ін. та вогнені засоби на певній ділянці, готуватися до відбиття атак ворога. Уже замовкли три батареї, уже перший дивізіон займав кругову оборону (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 38); Займати (зайняти) позицію (позиції) — зупинятися в певному місці, готуючись до чого-небудь (перев. до бою чи вборони). Поріділий після боїв полк, зайнявши позиції в степу, став окопуватись (Олесь Гончар, II, 1959, 351); Займати (зайняти) постать — ставати до роботи на певній смузі, ділянці ниви або поля. Прийшла дівчина жати і постать зайняла (Леся Українка, I, 1951, 410); Займати (зайняти) чергу — закріплювати місце за собою або за ким-небудь у черзі. — Тоню, до їдальні йдеш? — почувся голос слюсаря Карпова. — Я тобі чергу займу (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 192).

2. Заповнювати собою яку-небудь площу, ділянку або якийсь простір, місце. Гарний у дядька садок; колись він займав під собою коло 40 десятин (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 465); Високе та ясне вікно займало всю стіну і виходило на південь (Василь Кучер, Вогник, 1952, 43); У двері було видко три сукні, котрі ворушились од кутка до кутка і зайняли собою трохи не всю кімнату (Нечуй-Левицький, I, 1956, 184).
Займати (зайняти) місце в чому, серед чого — заповнювати собою якусь частину в чому-небудь; посідати, відігравати певну роль. В літературній творчості періоду громадянської війни панівне місце займають віршові жанри (Історія української літератури, II, 1956, 50); Україна займає тепер одне з перших місць серед найбільш розвинутих в економічному відношенні країн Європи (Наука і життя, 12, 1957, 2).

3. кого, рідко. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про думки, почуття). — Знаєте, яка думка займає мене? Взяти б і закрутити голову сьому серцеїду, та так закрутити, щоб він просто збожеволів (Леся Українка, III, 1952, 606); Чорна жура йшла крок у крок за ним [Івонікою] і зайняла його цілковито (Ольга Кобилянська, II, 1956, 109).

4. Заповнювати який-небудь проміжок часу; продовжуватися, тривати. Вся подоріж морем займе 17 днів (Леся Українка, V, 1956, 410); Раз у раз доводилося [втікачам] спотикатися, намацувати дорогу, падати.. Ця плутанина зайняла коло години (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 347).

5. Зачіпати, хапати, б'ючи, кусаючи і т. ін. — А не порве ваш собака? — Ні, він не займе: він у нас плохий (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 215); Його [економа] очі, мов заскочені миші, жахливо оглядали кожне обличчя, руки були напоготові, щоб боронитись, але ніхто не зайняв (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 82);
//  Звертатися, заговорювати з особливою приязню, зацікавленістю до кого-небудь; залицятися. Нехай мене той займає, хто кохання в серці має! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 109); А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (Народна лірика, 1956, 197); — Чи він мене любить? Чіт чи лишка? — Чіт! і любить тебе від щирого серця! — обізвавсь Василь, що вже давно стояв біля неї [Марусі] і дививсь на Ті смуту та не знав, як зайняти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 35);
//  Чіплятися, ображати, викликати на сварку. Вона ухопила Якова за руки і почала молити, щоб він не займав нікого і йшов би додому (Панас Мирний, IV, 1955, 60);
//  Нападати. То гуляє козак Голота, погуляє, Ні города, ні села не займає, На город Килію поглядає (Українські народні думи.., 1955, 5); [Прісцілла:] Нащо розбійникам мене займати? Тепер я не подібна до багачки (Леся Українка, II, 1951, 343); Боже, боже! Зараз ведмідь з'їсть її — заразі — Чи ж буде він ситий з неї? Хоч би ситий він був та братика не зайняв... (Марко Вовчок, I, 1955, 341).
[І] пальцем [не] зайняти (займити) див. палець.

6. Захоплювати, переймаючи або збираючи докупи і женучи куди-небудь (худобу, свійських птахів і т. ін.). Петруня займає в лісі корови, жене додому (Степан Васильченко, III, 1960, 340); Василь, походивши манівцями, одлучив своїх овечат, зайняв руденьке телятко і погнав до водопою (Панас Мирний, IV, 1955, 22); Я ж зайняла сірії гуси да погнала й до води (Павло Чубинський, V, 1874, 535); Займила дівчина корову у лучку (Марко Черемшина, Тв., 1960, 104);
//  Переймати і зачиняти в хлів, сарай і т. ін. чужу худобу, коней за спаш свого города, поля, поки їх господар не відшкодує збитків. — А нащо ви, мамо, зайняли нашу коняку? — гукнула Мотря до Кайдашихи.. — На те зайняла, щоб вона в наш город не скакала, — обізвалась Кайдашиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 373); Об'їждчик зайняв її [худобу], контора стягне з дядьків за спаш [на панській землі] (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 362).

7. заст. Гнати куди-небудь, проганяти звідкись (людей). Вони його зав'язали Тонкими линвами Та й займили у Сторонець (Українські народні думи.., 1955, 257); Я як п'яний, то зо мною що хоч зробиш. Як займе [жінка] з шинку, дак аж спотикаєшся (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 322); [Бобренчиха:] Не смій ходити до тієї відьми, а то лозиною займу (Володимир Самійленко, II, 1958, 52).
Займає (зайняло) дух кому, безос. — перехоплює горло, утруднюється або зупиняється дихання у кого-небудь (від сильного хвилювання, швидкого руху і т. ін.). Вона прийшла — Кармель й охнути б тоді не зміг, такечки дух йому зайняло (Марко Вовчок, I, 1955, 353).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 133.

Коментарі (0)