ЗАЙМАТИСЯ 2, аюся, аєшся, недок., ЗАЙНЯТИСЯ
і діал. ЗАЙМИТИСЯ, займуся, займешся, док.
1.
тільки 3 ос. Починати горіти, спалахувати полум'ям;
загорятися. Бараболя, витирав сірник. Він спочатку
чахкає, шипить, блискає сіркою та смородом і нарешті
займається (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 60);
Аж глядь, палати зайнялися. Пожар! пожар! (Тарас Шевченко,
II, 1953, 98); Перший несміливий язичок полум'я зблиснув
у темряві. Солома зайнялася (Микола Руденко, Остання шабля,
1959, 200); * Образно. Чаром займився маків цвіт
сьогодні (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 289).
2. тільки 3 ос. Починати світитися, сяяти. Зоря на
небі рожева уже починала займатись (Леся Українка, I, 1951,
23); Коли займаються вогні Над рідною столицею,
Дніпро ввижається мені Ясною блискавицею (Микола Нагнибіда,
Вибр., 1957, 42); Першая зірка на сході над лісом Тільки-но
тільки іще зайнялась (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 346);
// Наставати, починатися (про ранок, день). Ніжний,
прозорий займався над полем липневий ранок (Василь Козаченко,
Гарячі руки, 1960, 146); По темноті настав світанок,
зайнявся день, і схід в огні (Уляна Кравченко, Вибр., 1958,
94).
♦ Займатися (зайнятися) на світ (на світання, на
зорю, на день), безос. — починати світати, розвиднятися.
Тільки що стало на світ займатись, заскрипіли залізні
ворота під баштою (Олекса Стороженко, I, 1957, 385); Скінчилося
гуляння, вже займається на день... зирк! а та дівчина, що
звечора була мені чорнявою — вона зовсім стала
білявенька (Марко Вовчок, VI, 1956, 230).
3. також із сл. вогонь, полум'я, перен.
Червоніти, вкриватися рум'янцем, спалахувати від
збудження, хвилювання, ніяковості і т. ін. — Хіба ж у вас
любляться? — запитала Улита і сипнула промінням
з очей. Очі горіли, вся зайнялась і уші почервоніли
(Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 218); Стало мені сором, аж щоки
зайнялися огнем (Нечуй-Левицький, III, 1956, 272); Раз,
завітавши до мене в одній справі, вона ховала під одежкою
книжку. Я помітив і спитав. Тоді вона зайнялась
полум'ям і призналась (Іван Микитенко, II, 1957, 37).
♦ Вуха займаються (зайнялися) див. вухо.
перен. Ставати дуже збудженим, раптово
пройматися якимсь почуттям. Параска, як огонь, зайнялася.
Ще трохи — і одно другому б у вічі учепилося (Панас Мирний,
IV, 1955, 51); Професор, ..вусаті сталевари і я, поет,
відразу зайнялися Від слів отих, немов від сірника,
Шаленим захватом (Максим Рильський, I, 1956, 312);
// Виникати,
з'являтися (звичайно про почуття і т. ін.). В його
грудях займалося бажання вхопити ці малі руки і
вицілувати їх (Борис Грінченко, II, 1963, 33);
// без додатка і чим.
Починати виражати лють, неспокій, збудження, хвилювання
і т. ін. (перев. про очі). Не раз і не два вже сі очі
займались недобрим вогнем, як часом хто з хлопців,
хазяйських синів, його у чому переборе (Дніпрова Чайка, Тв., 1960,
154); Всі очі зайнялись і загорілись лиця, — Та й справді,
бачивши співучий той танець, Не загорітися здолав би
тільки мрець (Максим Рильський, Мости, 1948, 78); Олена
сплеснула руками, очі зайнялися тривогою: — Може б,
ти відмовився [від нової посади], доки не пізно? В
тебе одна пара очей. За всім не вгледиш (Григорій Тютюнник, Вир,
1960, 24).
♦ Дух займається (зайнявся) у кого, кому —
дихання стає утрудненим, зупиняється у кого-небудь
(від сильного болю, хвилювання і т. ін.) — Мене не
бив [Тришка], — одказус вона. — А Секлетину птичницю
бив.. Як цвьохне, — каже, — то кров так цівкою і
стрибне вгору! Аж дух займається... (Панас Мирний, IV,
1955, 337); [Нартал:] Ти став мені показувати
зараз, не через грати, а на вільній волі, — красу Італії,
багатство Рима, — у мене дух зайнявся! (Леся Українка, II,
1951, 431).