в означеннях
Тлумачення, значення слова «займенник»:

ЗАЙМЕ́ННИК, а, чол. Частина мови, до якої належать слова, що не називають особи, предмета, якості або числа, а тільки вказують на них, виступаючи замість іменників, прикметників або числівників. Справді не слід уважати кожної ліричної поезійки за сторінку з автобіографії, бо часто в таких поезіях займенник «я» вживається тільки для більшої виразності (Леся Українка, V, 1956, 92); Щодо щастя свого, задоволення, то ведучи розмову про них, я виключив зі свого лексикону займенники «я», «моє», «мені», я почав уживати «ми», «наше», «нам»... і т. д. (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 128); Займенники особові; Займенники вказівні.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 135.

Коментарі (0)